Українська економіка змогла вийти з фази кризи в кінці 90-х минулого століття і на початку 2000-х років завдяки сприятливій кон’юнктурі на глобальних сировинних ринках у зв’язку із загальним зростанням світової економіки. Відтоді економіка України залишилася експортоорієнтованою і залежною від коливань цін на сировину та продукти її первинної переробки на світових ринках. Економічне зростання 2000-2008 років не забезпечило модернізації виробничо-технічної бази матеріального виробництва і Україна поступово втрачає колись традиційні для себе ніші. Директор Європейського аналітичний центру Василь Голянь через призму історії української економіки доводить, що після 25 років незалежності Україна продовжує перебувати в статусі "сировинного придатку" для розвинених країн, і, що найбільш сумно, жодних змін в цьому напрямі найближчим часом не очікується.

Структура українського експорту у 2001 році була досить різноманітною (рис. 1). В цей період Україна найбільше експортувала недорогоцінних металів та виробів з них – 41,3 %. Це пов’язано з активізацію роботи потужних підприємств гірничо-металургійного комплексу, які були «покладені на лопатки» у 90-х роках у зв’язку з глибокою системною кризою. Та стрімкий розвиток будівельної індустрії та машинобудування в глобальному масштабі збільшив попит на українські чорні метали, чим і скористалися українські підприємства. На той час майже 80-90% виробленої металопродукції припадало на експорт у Європейський Союз, країни Азії, Близького Сходу та Північної Америки. Потужними експортерами металів та виробів з них в Україні були: «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Дніпроспецсталь», Нікопольський південнотрубний завод.

На другому місці в структурі експорту знаходився експорт мінеральних продуктів – 10,8 %. В експорті мінеральних продуктів вагома частка належить гірничорудним ресурсам. Тобто ще в 2001 році значна питома вага мінеральних продуктів була віддзеркаленням сировинної спрямованості українського експорту.

Третє місце у 2001 році посідав експорт машин обладнання та механізмів, а також електротехнічного обладнання – 10,5 %. Продукція хімічної промисловості у 2001 році становила 9,1 % у структурі експорту, а продукти рослинного походження – 4,3 %. Низька на той час питома вага продуктів рослинного походження пов’язана з тим, що в аграрному секторі тоді ще не утвердилася повною мірою сировинна та енергетична спрямованість аграрного сектора. 

Живі тварини і продукти тваринного походження становили 2,8 % у загальному експорті, таку ж саму питому вагу мали і готові харчові продукти. Серед основних товарних груп відносно найменші частки в структурі експорту 2001 року мали жири та олії тваринного походження, а також деревина і вироби з деревини – 1,4 %. Категорія «інші» в 2001 році становила 15,1 %, до неї увійшли товари та товарні групи, що мали дуже низькі частки в експорті.

У 2008 році, коли Україна «пожинала плоди» соціально-економічного піднесення та напередодні кризи у світовій економіці кардинальних змін в розподілі часток експорту за товарними групами не відбулося (рис. 2). Однак порівняно з 2001 роком у 2 рази зросла частка продуктів рослинного походження в загальному обсязі українського експорту – до 8,3 %. Також зросла частка експорту готових харчових продуктів – 3,8 %. За рахунок цих змін відбулося зниження питомої ваги інших товарних груп в загальному обсязі українського експорту.

Недорогоцінні метали та вироби з них в структурі українського експорту у 2008 року знову займають перше місце з показником 41,2 %. Питома вага продукції хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей в цей період становила 7,5 %; машини, обладнання і механізми, а також електротехнічне обладнання – 9,5 %; жири та олії тваринного або рослинного походження – 2,9 %; живі тварини і продукти тваринного походження – 1,2 %; деревина і вироби з деревини – 1,2 %; категорія «інші» – 13,9 %.

У 2011 році мали місце відчутні зрушення в структурі українського експорту. Експорт недорогоцінних металів так і залишився на першому місці в загальній структурі українського експорту і становив 32,3 %, мінеральні продукти посіли друге місце з часткою 15 %, а на третьому місці знову ж таки машини, обладнання, механізми та електротехнічне обладнання – 9,9 % (рис. 3). 

Щодо інших категорій експорту у 2011 році, то вони мали наступні частки в загальному обсязі експорту: живі тварини, продукти тваринного походження – 1,4 %; продукти рослинного походження – 8,1 %; жири та олії тваринного або рослинного походження – 5%; готові харчові продукти – 4,3%; продукція хімічної промисловості – 7,9 %; деревини і вироби з деревини – 1,6 %; інші – 14,5 %.

2001 рік можна вважати дном сировинної спрямованості українського експорту, оскільки питома вага мінеральних продуктів становила 15%, що свідчить про вивіз гірничорудних ресурсів, які виступали сировинною базою продуктового ланцюга металургійної індустрії інших країн світу.

У 2014 році з початком економічної та політичної кризи відбулося переформатування структури українського експорту. Оскільки відбулося обмеження експорту на російські ринки, то виробники деяких товарних груп були змушені знизити обсяги виробництва та експорту продукції. Також економічна криза, що підсилила девальвацію національною валюти, сприяла зміні експортних пріоритетів виробників. Задля максимізації прибутку та мінімізації ризиків потужні холдингові компанії обирають напрями для експорту, що потребують найменшої капіталізації та кращих конкурентних умов.

Таким чином експорт недорогоцінних металів в структурі експорту так і займав перше місце з показником 28,3 %, але на друге місце в даний період виходить експорт продуктів рослинного походження з показником 16,2 % (рис. 4). Цьому сприяло зростання експорту зернових. «Олігархи від пшениці» почали поступово перехоплювати ініціативу в «олігархів від руди».

Щодо інших категорій експорту у 2014 році, то вони мали наступні частки в загальному обсязі експорту: живі тварини, продукти тваринного походження – 1,9 %; жири та олії тваринного або рослинного походження – 7,1 %; готові харчові продукти – 5,7 %; мінеральні продукти – 11,3 %; продукція хімічної промисловості – 5,7 %; деревини і вироби з деревини – 2,3 %; машини, механізми, обладнання та електротехнічне обладнання – 10,5 %; інші – 11 %.

У 2015 році продовжувалося нагнітання економічної та політичної кризи і структура українського експорту стає більш диверсифікованою. Експорт недорогоцінних металів в структурі експорту так і займає перше місце з показником, що зменшився до 24,8 %, але при цьому Україна офіційно увійшла в десятку світових експортерів сталі (рис. 5). 

На другому місці залишається експорт продуктів рослинного походження з показником, що зріс до 20,9 %. А якщо порівняти з 2001 роком, то у 2015 році питома вага експорту продуктів рослинного походження зросла у 5 разів. «Олігархи від пшениці та соняшника» остаточно витіснили на другі ролі від вищого політичного істеблішменту «олігархів від руди», тому й отримали «тепличні умови» для нарощення експорту зернових та плодів олійних культур.

Щодо інших категорій експорту у 2015 році, то вони мали наступні частки в загальному обсязі експорту: живі тварини, продукти тваринного походження – 2,3 %; жири та олії тваринного або рослинного походження – 8,7 %; готові харчові продукти – 6,5 %; мінеральні продукти – 8,1 %; продукція хімічної промисловості – 5,6 %; деревини і вироби з деревини – 2,9 %; машини, механізми, обладнання та електротехнічне обладнання – 10,3 %; інші – 10 %.

Зрушення в структурі українського експорту у 2015 році порівняно з 2001 та 2008 роками засвідчили, що сировинна орієнтація вітчизняної економіки збереглася. Вона лише змінила матеріальну субстанцію: зменшилась питома вага металів та мінеральних продуктів, а збільшилася суттєво частка сільськогосподарської та продовольчої продукції. Україна й надалі залишається сировинним придатком не лише передового Заходу, а й недостатньо розвиненого Сходу. Хибність пріоритетів економічних реформ періоду 1994-2004 років стає через часовий лаг більш явною.

Василь Голянь

Директор Європейського аналітичний центру 

Джерело @ ua-ekonomist