Співпраця держави та бізнесу продемонструвала свою ефективність під час реалізації інфраструктурних споруд і будівель у світі. З руйнуванням великої кількості об’єктів через війну в Україні, саме таке партнерство розглядається як один зі способів залучення приватних інвестицій у відбудову. 

У кінці 2022 року було підписано Меморандум між Україною та Міжнародною фінансовою корпорацією, який передбачає підтримку та покращення інвестиційного клімату з метою відбудови інфраструктури, зокрема у формі державно-приватного партнерства (далі — ДПП).

Які можливості ДПП можуть бути корисними у процесі відновлення України та як подібні ініціативи працюють у світі?

Чому партнерство держави та бізнесу сьогодні актуальне

Кожен день від початку масштабного вторгнення російської федерації в Україну супроводжується знищенням чи пошкодженням об'єктів інфраструктури. За останніми підрахунками Київської школи економіки, загальна кількість постраждалих житлових будинків становить майже 158 тис. Крім того, внаслідок війни було зруйновано чи пошкоджено більш ніж 25 тис. кілометрів доріг, понад 300 мостів і мостових переходів. 

Якщо говорити про громадські будівлі, то за останніми даними, пошкоджено, чи зруйновано близько 3200 освітніх закладів та 800 об’єктів сфери медицини тощо. 

Усе частіше в контексті відбудови говорять про ДПП як про один із варіантів залучення приватних інвесторів до відбудови зруйнованої інфраструктури та житла. Цей інструмент може стати драйвером для зростання економіки країни, створення робочих місць та покращення якості життя українців. 

ДПП полягає в організації взаємовигідних відносин між державою та приватною стороною у межах конкретного проєкту. Реалізація такого проєкту відбувається шляхом укладання відповідного договору між державним і приватним партнером, який передбачає взаємні права та обов’язки сторін.

Участь бізнесу означає, в першу чергу, залучення приватного капіталу, мотивованої та досвідченої команди, а також гнучкості й швидкості в прийнятті управлінських рішень, чого досить часто бракує державним органам і компаніям. З іншого боку, участь державного сектору слугує певною гарантією захисту інвестицій приватного партнера, а також дозволяє вирішувати питання, пов'язані з управлінням фіскальними ризиками, дозвільними процедурами та їх адмініструванням. 

Такий підхід дозволяє поєднати інвестиції, інновації та управлінські навички бізнесу з ресурсами та експертизою державного сектору. Робота над об'єктами, що організована в такий спосіб, передбачає меншу кількість затримок та швидшу реалізацію у порівнянні з класичними держпроєктами, що стане особливо актуальним у період відбудови.

Об’єкти, побудовані за принципом ДПП, не підлягають приватизації та перебувають у державній або комунальній власності протягом всього строку дії договору. Однак об’єкти, створені чи придбані приватним партнером на виконання договору, укладеного в межах ДПП, можуть належати йому на праві власності до терміну, що визначається таким договором. По настанню вказаного терміну чи завершенню дії договору такий об’єкт передається у власність держави.

Таким чином, у приватного партнера є достатньо часу, щоб повернути вкладені інвестиції, а також отримати прибуток, який він закладав при плануванні проєкту. Держава, зі свого боку, може також отримати прибуток, якщо це передбачено договором. Головне, що в кінцевому результаті, держава отримує новостворений або відновлений об’єкт, який протягом часу експлуатації підтримувався у належному стані професійною командою приватного партнера. 

Крім суто економічної вигоди, співпраця може бути корисною приватному партнеру також для розширення бізнес-можливостей та збільшення частки на ринку.

Проєкти у співпраці: міжнародний досвід 

Залучення інвестицій у формі ДПП тією чи іншою мірою має місце у багатьох країнах. 

Одна з найпоширеніших моделей ДПП — концесія. Найчастіше цей підхід використовують у проєктах, що передбачають активну реалізацію та облаштування автомобільних доріг, мостів, залізниці тощо. 

Так, дороги передаються в концесію приватним інвесторам, які зобов’язуються вкладати кошти в їхній розвиток, обслуговувати та підтримувати в належному стані. Своєю чергою, підприємство-концесіонер отримує дохід від плати за проїзд від користувачів.

Проєкти з розвитку дорожньої інфраструктури мають на меті підвищити пропускну спроможність транспорту, що зрештою сприяє загальному розвитку того чи іншого регіону. Так, за більш ніж 30 років у країнах Європи було зареєстровано близько 1800 проєктів вартість яких оцінюється в $368 млрд. З них понад 60% передбачає роботу у транспортному секторі.

Разом з тим, такі проєкти мають і найвищий ступінь ризику, що пов’язаний з нерентабельністю через технічні недогляди, помилкову оцінку попиту тощо. 

Часто ДПП у формі концесії відбувається з метою будівництва чи модернізації громадських об'єктів (навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, адміністративних будівель тощо). До прикладу, у Любляні (Словенія) за участі муніципалітету та приватного сектору було реалізовано програму, в межах якої модернізували (частково чи повністю — залежно від специфіки об'єктів) близько 50 громадських будівель. 

Зокрема, за перший рік провели роботи з теплоізоляції стін, замінили віконні системи та двері, оновили мережі опалення, вентиляції та кондиціонування тощо. Комплекс таких дій дав змогу зменшити споживання електроенергії, скоротити викиди вуглекислого газу (СО2) та зекономити кошти на електроенергії — близько мільйона євро в рік. 

Успіх першого етапу, який закінчився у 2018 році, спонукав до продовження ініціативи на наступні роки.

Упродовж періоду, зазначеного в договорі ДПП, інвестор зобов'язаний обслуговувати обладнання та системи. Особливість таких домовленостей полягає у тому, що місто погашає вартість проєкту завдяки економії енергоресурсів чи зниженню вартості утримання об'єкта, та відповідно витрат, частину з яких отримує інвестор як оплату своїх послуг. Цей досвід також може бути корисним для України.

Працює цей інструмент і для реалізації великих інженерних споруд. Одним з успішних прикладів використання державно-приватних партнерств у сфері інфраструктурного розвитку є атомна електростанція Hinkley Point у місті Сомерсет (Великобританія). Станція стане джерелом електроенергії для шести мільйонів будинків. 

Об’єкт реалізується у співпраці двох компаній-учасників з приватного сектору. Уряд Великобританії, своєю чергою, надає державну підтримку. У контракті зазначається, що держава гарантує приватному інвестору визначену суму надходжень за електроенергію на 35 років. Приватний інвестор отримуватиме доплати, якщо вартість 1 мегавату буде меншою за заздалегідь визначену. 

Які перспективи ДПП в Україні

Закон про державно-приватне партнерство був прийнятий у 2010 році. Однак ініціативи із залучення приватного капіталу не здобули широкої популярності у бізнесу через тривалі бюрократичні процедури, загальну зарегульованість та високу вартість вкладень. Відповідно розвиток проєктів, пов'язаних з інфраструктурою, освітою, медициною тощо продовжував здебільшого здійснюватись коштом державного чи муніципального бюджетів. 

Наступні ініціативи, які мали б мінімізувати наявні недоліки та стимулювати приплив інвестицій, також не мали суттєвого впливу на ситуацію. Так, на початок 2023 року за підрахунками Мінекономіки, на умовах ДПП було укладено 193 договори (для порівняння на початок 2021-го — 192 договори), з яких наразі реалізується 18-ть (половина з них — концесійні договори).

Активніше розглядати можливість розвитку проєктів на умовах ДПП, у тому числі концесію, почали у 2019 році з прийняттям відповідного закону. У документі визначили гарантії та передбачили різні інструменти, які активно працюють у світі. 

Один з таких інструментів, про який йшлося вище, — передання в концесію автомобільних доріг приватним інвесторам, які візьмуть на себе будівництво та їх обслуговування.

Розвиток мережі швидкісних автомагістралей у такий спосіб відбувся свого часу в Греції, Люксембурзі, Іспанії та інших країнах Європи й світу загалом.

Як показує світова практика, передача в концесію автомобільних доріг створює тисячі робочих місць, а також — попит на розвиток спеціальності й фахівців у цій галузі. Це, безперечно, могло б принести користь повоєнній Україні. 

До слова, у 2021 році в Україні планували побудувати декілька платних доріг на умовах концесії. У 2022-му повинна була розпочатись реалізація автобану "Краковець — Броди — Рівне", який би сполучав Київ з країнами Європейського союзу.

На сьогодні в роботі перебуває законопроєкт №7508, мета якого — удосконалити спосіб залучення інвестицій на умовах ДПП. Так, у документі пропонується скоротити терміни підготовки проєктів, що, своєю чергою, має пришвидшити роботи над зруйнованими громадськими та житловими об'єктами. 

Також у планах уряду — відновлення зруйнованих об'єктів у співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією. Зокрема, МФК має допомогти у відборі проєктів та створенні механізмів для залучення приватних інвесторів.

Загалом для налагодження процесу ДПП необхідно, щоб інвестори були впевненими в отриманні прибутку. У цьому контексті важливими є стабільність ключових законодавчих норм і загального курсу держави, зміна яких може негативно вплинути на реалізацію проєктів.

Як показує досвід, при правильному підході ДПП може стати корисним інструментом, що пришвидшить відбудову. Разом з тим, налагодження процесу полягає в забезпеченні гарантій та прозорості для всіх залучених сторін, включно з громадськістю, а також усунення корупційних ризиків і забезпечення незалежної та неупередженої системи правосуддя.

Назар Бенч - власник інвестиційно-будівельної компанії "Фенікс Груп" 

Джерело @ Інтерфакс-Україна