Концепцію створення системи гарантування для страхових компаній (СК) і кредитних спілок уже погодила Рада з фінансової стабільності — об'єднує НБУ, Мінфін, ФГВФО та НКЦПФР. Гравці ринку здебільшого таку ініціативу підтримують

Ідею НБУ приєднати кредитні спілки і компанії зі страхування життя до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України (ФГВФО) у кінці лютого 2021 року вперше озвучив заступник голови НБУ Ярослав Матузка. "Ми відпрацьовуємо з Фондом гарантування концепцію щодо приєднання кредитних спілок та лайфових страховиків. Ми визначилися, що оптимальним варіантом буде приєднання цих учасників ринку до діючого фонду. На найближчій раді фінстабільності ми збираємося розглянути цю концепцію... Ми б хотіли, щоб в 2023- 2024 роках система гарантування запрацювала для клієнтів кредитних спілок та лайфових страховиків", — заявив він тоді.

Про те, що Рада з фінансової стабільності відповідну концепцію створення системи гарантування на базі чинного ФГВФО уже погодила, написала у своїй колонці для "ЕП" директор департаменту методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ НБУ Ольга Гурбич. Вона зазначила, що далі НБУ та фонд спільно з гравцями ринку повинні дійти згоди щодо параметрів та концепції. "Цю роботу ми вже почали. Спільно з народними депутатами ми повинні напрацювати відповідний законопроєкт. Ставимо собі амбітну ціль: зареєструвати документ у Верховній Раді у 2021 році", — повідомила представниця НБУ.

Про те, що сам ринок зацікавлений в наявності системи гарантування і підтримує її створення, розповів у коментарі Delo.ua генеральний директор страхової компанії "ARX Life" В'ячеслав Гавриленко. "Ми підтримуємо цю ідею. Безумовно, це приверне більше уваги до накопичувальних продуктів і підвищить ступінь довіри з боку потенційних клієнтів", — зазначив він. При цьому В’ячеслав Гавриленко звертає увагу на практичні питання, від вирішення яких залежить успішність впровадження. "Наприклад: на сьогоднішній день в Україні не так багато лайфових компаній зі сформованими портфелями (і резервами) по накопичувальному страхуванню. Як бути з цими портфелями? Поширювати чи систему гарантування на них (якщо так, то за рахунок чого), або впроваджувати її тільки для нових договорів — починаючи з деякого нового періоду?" — говорить він

Аналітики ринку саму ідею створення системи гарантування для страховиків і кредитних союзів також здебільшого підтримують. Однак, і в свою чергу звертають увагу на певні "підводні камені".

"Я бачу в цьому сенс, але треба розуміти, що тут питання в тому що, якщо цей фонд буде працювати лише за рахунок внесків небанківських професійних учасників фінансового ринку, то в принципі він може покривати ризики лише певних банкрутств. Якщо це буде банкрутство якоїсь системної компанії, він покрите це не зможе. Якщо це буде банкрутство якесь серійне чи каскадне під час кризи, коли банкрутують десятки компаній, тоді тим більше не зможе покрити. Тут питання: чи будуть розповсюджуватися державні гарантії на вклади в небанківські фінансові установи? Тобто — чи буде, наприклад, держава допомагати цьому фонду, як вона допомагала під час кризи 2014-2015 рр банківському фонду гарантування? Чи буде докапіталізовувати цей фонд? Чи буде якась гарантована сума на небанківському фінансовому ринку? Від цього залежить ключовий рівень ризиків. Якщо не буде, то тоді цей фонд буде відігравати скоріше таку ритуальну функцію заспокоєння клієнтів, але не буде мати змоги системно вирішувати проблему ризиків", — каже в коментарі Delo.ua фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Щодо самої суми гарантування, то тут, на думку Олексія Куща, треба відштовхуватися від стратегії реформування цього сектору фінансового ринку. "На мій погляд, небанківський фінансовий сектор має бути для професійних учасників або для кваліфікованих інвесторів, назвемо їх так. У випадку, якщо він буде для кваліфікованих інвесторів, фонд гарантування взагалі не потрібен, тому що тоді встановлюється, наприклад, мінімальна сума, яку можна вкладати в небанківський фінансовий ринок — скажімо, від 1 млн гривень. Не менше. Тоді відсікаються дрібні вкладники, які мають 100-200 тис гривень. Кваліфіковані вкладники мають діяти уже на свій страх і ризик. Якщо вони втратять гроші, то це їхні проблеми — держава не має допомагати і ніякі фонди гарантування їм також нічого не мають віддавати. Але якщо все-таки до певних ферментів небанківського фінансового ринку будуть допущені вкладники фізособи з невеликими сумами, тоді я думаю, що за аналогією банківської системи треба встановлювати суму гарантування на рівні банківських 200 тис гривень", — каже аналітик.