Українці в останні роки лідирують за кількістю отриманих дозволів на проживання і роботу в країнах Євросоюзу.

Портал «Слово і діло» проаналізував, скільки дозволів на роботу від 2013 року видала Україна і громадяни яких країн найчастіше хочуть працювати у нас.

За даними Державної служби зайнятості, в 2013 році Україна видала 6 тис. 36 дозволів на роботу іноземцям. Більшість з них були громадянами Туреччини (1 тис. 479 осіб), Росії (765 осіб) та Узбекистану (664 людини). Громадянам Німеччини було видано лише 160 дозволів, Франції – 121.

У 2014 році дозволів на роботу було видано майже вдвічі менше – 3 тис. 470. Серед лідерів знову Росія (773 особи), Туреччина (386 осіб) і Узбекистан (281 особа).

Рекордно мало дозволів за розглянутий нами період було видано іноземцям в 2015 році – 2 тис. 502. Громадяни Росії отримали 420 дозволів на роботу, Туреччини – 359, Білорусі – 136, Польщі – 110.

У 2016 році 3 тис. 715 іноземців отримали право легально працювати в Україні. У першій трійці ‒ громадяни Туреччини (676), Росії (556) і Азербайджану (231). Також 114 дозволів отримали громадяни США.

Наступного року кількість виданих дозволів на роботу в Україні зросла до 5 тис. 72. Більше тисячі дозволів отримали громадяни Туреччини, 400 – Росії, 286 – Білорусі. Крім того, аналогічний дозвіл отримав 161 громадянин США і 117 – Мозамбіку.

У 2018 році дозволи на роботу отримали 7 тис. 883 іноземці. На першому місці, як і раніше, були громадяни Туреччини (1 тис. 517), а на друге вийшли громадяни Китаю (636). Також 307 дозволів дали громадянам Ізраїлю, 256 – США, 185 – Німеччини.

У 2019 кількість виданих дозволів зросла ще більше – до 9 тис. 539. У трійці лідерів громадяни Туреччини (1 тис. 736), Індії (1 тис. 58) і Китаю (626).

За минулий рік Україна видала 8 тис. 181 дозвіл на роботу іноземцям: 1 тис. 745 – громадянам Туреччини, 865 – громадянам Індії, 662 – громадянам Білорусі.

За три місяці 2021-го уповноважені органи видали вже 4 тис. 218 дозволів на роботу іноземцям. Найчастіше його отримували громадяни Туреччини, Індії та Білорусі.

Інфографіка: «Слово і діло»