Про це повідомила пресслужба відомства.

Згідно з вимогами чинного законодавства, а саме ст. 25 ЗУ «Про відпустки», певній категорії працівників, визначених в даній нормі, за їхнім бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати на термін, який не перевищуватиме кількість передбачених законодавством календарних днів.

Наприклад: пенсіонери за віком та особи з інвалідністю III групи моють можливість скористатися такою відпусткою, тривалістю до 30 календарних днів щорічно. Якщо при написанні заяви на відпустку працівник вказав термін надання такої відпустки — 15 днів, то у нього до закінчення календарного року виникає право отримати в черговий раз таку відпустку строком до 15 календарних днів.

Щодо надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати за угодою сторін визначених ч.1 ст. 26 Закону, то така відпустка може надаватися працівникові за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше, ніж 15 календарних днів на рік.

Якщо при написанні заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати працівник вказує кількість календарних днів, які менше, ніж максимальна кількість, передбачена ч.1 ст. 26 Закону, то працівник також має право упродовж календарного року отримати за необхідності відпустку без збереження заробітної плати на невикористану ним кількість днів. При цьому також необхідно узгодити дане рішення працівника з роботодавцем.

Варто зазначити, що через введеня карантину відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті (ч. 2 статті 26 Закону). Тобто він може бути більше, ніж 15 календарних днів на рік.

За матеріалами Finance.UA