Як і будь-яка інша, ця дискусія має підійти до логічного завершення. І як на мене, доволі очевидного висновку — слід докорінно змінити або ж поступово згорнути програму 5−7−9%. Тим не менш, один контраргумент у цій дискусії, адресований персонально мені, дещо неприємно здивував. Опонентів цікавило, чому мене, як керівника іноземного банку, взагалі хвилює державна програма та яке мені діло, як використовується бюджет держави.

Так, мені є діло. Райффайзен Банк — один з лідерів програми, і з загальних 50 млрд грн ми видали кредитів на 10 млрд грн. Програма відіграла важливу роль у пік кризи, підтримавши бізнес минулого року, але сьогодні важливо розуміти, як позичальники будуть повертати гроші. І чи готові вони це зробити, коли програма завершиться. Стати заручниками державної програми низьких ставок — загроза як для бізнесу, так і банків. Треба лікувати не відсоткову ставку, а власне систему підтримки бізнесу, бізнес-клімат.

Крім того, програма 5−7−9% практично вичерпала свій макроекономічний ефект. Розроблена як тимчасовий захід допомоги на час кризи COVID-19, вона значною мірою стала структурним субсидуванням здорового бізнесу державою. По суті, більшість позичальників рефінансують існуюче фінансування оборотного капіталу, щоб зменшити низку власних витрат. Очевидно що буде складно задовольнити різко зростаючий попит на дешеві кредити в рамках програми 5−7−9% за рахунок бюджетних коштів. Поступовий вихід з таких програм потребує виваженого підходу, щоб не створити проблем для позичальників та банків.

Якщо не вирішити ці та інші відкриті питання програми зараз, у перспективі програє весь ринок. А ми, банкіри, добре навчені болісним кризами 2008 та 2014 років. Тому, гадаю, в нас достатньо досвіду, щоб робити висновки з минулих помилок.