Пропонуємо вам до перегляду перекладену з англійської статтю з сайту BBC, про технологічні новинки минулого, що так і не змінили світ. Може змінять тепер?

З кожним новим романом Жуль Верна, фільмом про Джеймс Бонда або всесвітньою виставкою приходили нові, фантастичні рішення в транспортій сфері. Вони суміщали найближче майбутнє з науково-фантастичними обіцянками: самохідні пішохідні доріжки, одномісні машини, реактивні рюкзаки. На сьогодні, хоча ці речі і існують, вони не набули широкого розповсюдженими. Так чому ж ці засоби не перевернули світ?

«Я думаю, що ми маємо культурну залежність від технологій, що несуть оптимізм, проте всі ми робимо погані прогнози», - каже Джим Мур, керівник програми «Транспортна інженерія» в університеті Південної Каліфорнії. Науковець говорить, що будь-яка техніка, що базується на новітніх стандартах ризикова для інфраструктури та потребує радикальних змін, капітальних інвестицій, повільно проникаючи на ринок. Ось чому монорельс, незважаючи на свої очевидні вигоди в порівнянні з традиційними локомотивами, зустрічається  хіба що в тематичних парках та «Сімпсонах» .

«Державна влада ненавидить помилятися у відносинах, що спричинені суспільними рухами, і тим самим відкриває себе для критики у багатьох інших напрямах», - говорить Мур. Революційним технологіям буде важко відірватися від землі.

Ось декілька прикладів революційних технологій, що не вийшли за рамки одиничного рішення. Але все ж ви можете їх побачити, якщо знаєте де шукати.

МОНОРЕЛЬС

ТОДІ: немає ніякої іншої реліквії з минулого, що підбиває підсумки тодішнього бачення майбутнього, як монорельс. Винахідники гралися з ідеєю створення однієї залізничної колії з 1800 рр. до 1956. Хюстон, що в Техасі, бачив перший рух монорельса в США.

ТЕПЕР: Монорельси використовуються хіба що в терміналах аеропортів та парках розваг.

Сумно, що монорельс не досяг своєї популярності, що очікувалась від них в 50-рр. Вони екологічно чисті, тихі та мають високі показники безпеки.

САМОХІДНІ ПІШОХІДНІ ДОРІЖКИ

ТОДІ: приблизно століття тому самохідні тротуари, також знані як траволатори, були іншим транспортним засобом, який, здавалося б, змінить світ. Перші травалатори були показані в далекому 1893 році на Всесвітній Колумбійській виставці в Чикаго і сім років пізніше – на Всесвітній виставці В Парижі.

ЗАРАЗ: сьогодні, як і монорельси, вони в значній мірі знаходяться в аеропортах та слугують поспішаючим мандрівникам.

Чому ж монорельси та рухомі тротуари так часто знаходять своє застосування в аеропортах? Мур каже, що в аеропортах, на відміну від великих міст є «контрольоване середовище, де технології з високим рівнем обслуговування можуть бути впроваджені, а їх швидка пропускна здатність сприймається публікою як логічна мета». Іншими словами – аеропорти як великі чашки Петрі для тестування транспортної технології.

ПНЕВМАТИЧНІ ПОЇЗДИ

ТОДІ: це звучить як епізод Футурами , але близько 150 років тому винахідники мали за мету розробити пневматичні поїзди: підземні циліндричні вагони, що рухалися б за допомогою величезних вентиляторів у закритому приміщенні. У 1864 році один такий поїзд був створений під Крістал палас парк у Лондоні. Декілька років по тому таке спробував відтворити американський інвестор в Нью Йорку.

ТЕПЕР: найближчий родич пневматичного поїзда -  Hyperloop, дбайливо розроблений засновником Tesla Motors Ілоном Маском. Ідея Hyperloop полягає у тому, що, люди заходять у тубу 6-ть футів у діаметрі і під дією тиску, зі швидкістю у 1200 кілометрів за годину, перетинають відстань з Сан Франциско до Лос-Анджелеса за 30-ть хвилин. У 2015 році проект SpaceX спонсорував конкурс на розробку дизайну для пасажирського Hyperloop. У 2016 році, SpaceX запросив 30-ть фіналістів розробити прототип тест треку Hyperloop в Каліфорнії.

ОДНОМІСНА МАШИНА

ТОДІ: Після Другої Світової війни, після щойно скінченого опустошення та в умовах обмежених ресурсів народився мікрокар. Стверджували, що Peel P50 є найменшим автомобілем у світі, що був представлений у 1962 році. Завод з виробництва цих мінікарів розташовувався на острові Мен (Великобританія) та встиг виробити 50 примірників цього 1, 37 метрового авто за ціною 199 £.

ЗАРАЗ: Мінікари адаптовані до картингу, але деякі автовиробники стараються йти в ногу з часом. Тойота працює над машинами, пристосованими для однієї людини, електричним автомобілем i-Road,  впроваджуючи тренд «персональної мобільності». У липні 2015 року Тойота випустила i-Road на вулиці Токіо для тестового пробігу до жовтня 2016.

Інші компанії, такі як Renault і Mazda також експериментують над ідеєю створення одномісного авто.

РЕАКТИВНИЙ РЮКЗАК

ТОДІ: Вперше вони з’явилися у поп-культурі у вигляді коміксів, але ідея комп’ютеризованого рюкзака, здатного переносити тіло людини як ракету всерйоз розглядалася військовими США більше 50 років тому.

ТЕПЕР: Реактивні рюкзаки технічно існують, але вони знаходяться або в Голлівуді на полиці з трюковим приладдям, або в гаражах ексцентричних винахідників. Технічно, космонавти теж використовують «реактивні рюкзаки», щоб дрейфувати в умовах невагомості, зберігаючи напрямок та контроль руху.

В грудні 2014 року компанія Нової Зеландії під назвою Martin Jetpack оголосила про запуск лінійки реактивних рюкзаків: з вуглецевого волокна та алюмінію з бензиновим двигуном та вентиляторами, що може працювати з або без пілота. Компанія планує розпочати постачання на ринок свого рюкзака наприкінці 2016 року. Ціна? Десь біля £ 83,000.

Джерело @ BBC