Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко виступила з доповіддю «Небаланси в сфері електроенергетики та інші енергоспори у практиці Верховного Суду» на VІI Business & Legal Energy Forum. Про це повідомляє пресслужба ВС.

Вона розповіла про нові правові позиції ВС щодо:

• спорів про стягнення заборгованості за послуги балансування за договорами транспортування природного газу;

• спорів у сфері зеленої енергетики (стягнення виробниками електроенергії заборгованості за зеленим тарифом з ДП «Гарантований покупець»);

• спорів, що випливають із порушення правил користування електричною енергією;

• спорів за розрахунками між суб'єктами ринку електричної енергії з використанням спеціального алгоритму.

Суддя, зокрема, проаналізувала постанову ОП КГС ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 918/450/20. Головне питання, яке вирішувалося в цій постанові, - чи може вважатися укладеним договір, якщо сторони не підписали додатки до договору транспортування природного газу, передбачені типовим договором. Верховний Суд дійшов висновку, що фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Не може бути визнаним неукладеним договір, якщо здійснювалося транспортування газу, тобто договір виконувався по суті.

Олена Кібенко зазначила, що після внесення змін до Кодексу газотранспортної системи підписання двостороннього акта стосовно наданих послуг балансування не вимагається від сторін договору транспортування, а отже односторонній акт є належним доказом надання таких послуг (разом з іншими доказами).

При цьому вона зауважила, що законодавство в цій галузі постійно змінюється, тому не можна взяти одну позицію ВС, застосувавши законодавство, що діяло станом на 2016 рік, й автоматично накладати її на спірні правовідносини, які складалися у 2020-2022 роках. Потрібно враховувати, що Кодекс ГТС, типовий договір постійно змінюються.

Також, спікерка розповіла про постанову ОП КГС ВC від 15 липня 2022 року у справі № 921/184/21. У ній суд дійшов висновку, що договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є не договором перевезення, а договором, який передбачає надання трьох видів послуг, істотні умови якого визначені спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу». Отже, скорочена позовна давність (6 місяців), передбачена ч. 5 ст. 315 ГК, щодо спорів, що випливають із договору транспортування природного газу, не підлягає застосуванню.

Крім того, Олена Кібенко звернула увагу на постанову ВП ВС від 2 листопада 2022 року у справі № 910/11273/20, у якій вирішувалося питання щодо оплати позитивного небалансу. ВП ВС дійшла висновку, що вартість добового небалансу, попередньо доведена оператором ГТС замовнику, підлягає уточненню. Остаточно плата за добовий небаланс розраховується на підставі маржинальної ціни природного газу, яка визначається на підставі вартості природного газу, придбаного/проданого оператором ГТС для балансуючих дій, з урахуванням величини коригування. Тож «попередня» вартість, оприлюднена на сайті, й «остаточна» вартість можуть не збігатися. ВП ВС відхилила аргумент скаржника про те, що коригування оператором ГТС маржинальних цін є зловживанням монопольним становищем, та послалася на встановлені законом економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

Суддя також акцентувала увагу на новій постанові ОП КГС ВС від 18 листопада 2022 року у справі № 914/993/21. У ній уточнено правову позицію, що міститься в постанові від 2 грудня 2020 року у справі № 906/962/18 щодо розрахунку об'єму та вартості спожитого природного газу, якщо лічильник працював у позаштатному режимі.

Джерело @ Ліга:Закон