Законопроєкт про оподаткування платіжних систем доволі цікавий з точки зору новацій, що містяться у ньому.

12 січня Верховна рада України ухвалила законопроєкт №4366 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо платіжних послуг)», котрий був на розгляді у парламенті ще з 2020 року. Документ вносить зміни до податкового законодавства і є необхідним для того, щоб повноцінно запрацював закон «Про платіжні послуги». Серед іншого документ передбачає легалізацію електронних грошей і прирівнює рахунки е-гаманців до банківських рахунків. При цьому під час воєнного стану, який не припинявся в Україні з 24 лютого 2022 року, обіг електронних грошей залишається обмеженим, тому мати справу з ними можна лише після закінчення війни.

Що передбачає законопроєкт про оподаткування платіжних систем

Відповідно до пояснювальної записки, проєктом закону №4366 передбачаються такі нові можливості та правила:

• Легалізація електронних грошей та прирівняння рахунків електронних гаманців до рахунків банків;
• Дозвіл оплати електронними грошима податків та зборів;
• Дозвіл оплати електронними грошима відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) платниками єдиного податку І-ІІІ групи;
• Дозвіл оплати електронними грошима комунальних послуг, якщо постачальник послуг погоджується їх прийняти;
• Віднесення доходів надавачів платіжних послуг від здійснення діяльності на платіжному ринку до доходів, що підлягають оподаткуванню;
• Віднесення коштів, що отримуються надавачами платіжних послуг від користувачів платіжних послуг для здійснення платіжних операцій до таких, що не вважаються доходами;
• Відсутність оподаткування випуску і погашення е-грошей, бо ці операції не генерують доходів;
• Встановлення вимог стосовно повідомлень контролюючих органів про відкриття та закриття рахунків у небанківських надавачів платіжних послуг;
• Поширення відповідальності за порушення терміну і порядку подання даних щодо відкриття/закриття рахунків на небанківських надавачів платіжних послуг;
• Відкриття і ведення рахунків можливі лише за умови взяття клієнтів на облік у контролюючих органах.

Електронні гроші в Україні: обіг та регулювання

Електронні гроші ще називають e-грошима або цифровими грошима, які зберігаються на електронному пристрої: мікропроцесорній картці, комп’ютері або смартфоні – і при цьому не є криптовалютами. Національний банк України сформулював визначення електронних грошей так: «наперед оплачений засіб платежу, що випускається банком-емітентом в обмін на готівку або безготівкові кошти і може бути використаний для оплати товарів та послуг і переказів між фізичними особами». Для цього потрібні комп’ютери, інтернет та електронні платіжні сервіси. В Україні випускати цифрові гроші можуть лише банки – вони беруть на себе зобов’язання з їх погашення в обмін на готівку чи безготівкові кошти.

З 2020 року, коли набув чинності закон про запобігання та протидію відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансові установи зобов’язані ідентифікувати клієнтів, котрі є користувачами е-грошей, якщо: а) проводиться операція з цифровими грошима з використанням наперед оплаченої картки; б) здійснюється оплата товарів готівкою або за допомогою платіжної картки з використанням електронного гаманця, який відкривається одноразово лише для цієї операції.

Незважаючи на те, що е-гроші та безготівкові гроші мають схожі риси, проте у них є одна радикальна відмінність – конфіденційність. Банківська картка завжди пов’язана з банківським рахунком клієнта, а відтак – з його персональними даними, відомими банку. Під час оплати банківськими картками гроші списуються з рахунку, тому відомо хто, за що і скільки сплатив. А під час оплати е-грошима кошти списуються з електронного гаманця, який можна ідентифікувати лише за номером, а не за прізвищем власника.

Як новий законопроєкт вплине на систему оподаткування та обіг грошей: думка експертів

Редакція PaySpace Magazine вирішила запитати у експертів про те, які новації законопроєкту № 4366 принесуть гравцям фінансового ринку: банкам; філіям іноземних платіжних установ; установам е-грошей; операторам поштового зв’язку; надавачам нефінансових платіжних послуг. Про це ми поговорили з Олександром Карповим, Директором Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЄМА; Мартою Сарвас, керівницею Західноукраїнського офісу Ario law firm та Денисом Воробйовим, директором департаменту розробок інноваційних технологій ПУМБ.

На думку Дениса Воробйова, директора департаменту розробок інноваційних технологій ПУМБ, законопроєкт № 4366 є кроком до інтеграції України у ЄС та до розширення можливостей cashless-економіки в Україні. Фахівець зазначає, що ухвалення закону принесе українським банкам низку позитивних новацій: можливість працювати з е-гаманцями, як з рахунками клієнтів, і, як наслідок, – робота з електронними грошима нарівні з фіатними у фінансовому транзакційному полі, змога розраховуватися ними за будь-які товари та послуги. Це, на думку Дениса Воробйова, розширить перелік транзакційних послуг, які банки зможуть надавати своїм клієнтам-власникам електронних грошей.

Олександр Карпов, Директор Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЄМА, зазначає, що нову екосистему платіжних послуг України, включаючи права, обов’язки, ліцензування нових і старих учасників; платіжні ризики, фіскальні питання взаємодії їх між собою і з державою та питання правопорушень і відповідальність за них мали врегулювати проєкти законів № 4364 (про платіжні послуги), № 4365 (про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу (щодо платіжних послуг) та № 4366 (про внесення змін до Податкового кодексу (щодо платіжних послуг).

«Попри те, що Закон про платіжні послуги був ухвалений у 2021 році і набув чинності з 1 серпня 2022 року, законопроєкти № 4365 та № 4366 не були прийняті вчасно, що ускладнювало функціонування українського платіжного ринку, а у питаннях КоАП та ККУ це досі негативно впливає на ринок. У процесі розгляду законопроєкту про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо платіжних послуг) з’ясувалося, що чимало питань узгодження інших законів та кодексів із Законом про платіжні послуги не було остаточно опрацьовано у 2021 році, тож вони мали бути якнайшвидше врегульовані. Саме тому 45% порівняльної таблиці містять зміни до інших, ніж ПКУ, законів і Кодексів. Важливі зміни, а не тільки технічні правки, пов’язані із змінами назв або кола суб’єктів відповідних правовідносин внесені у тому числі у базовий Закон про платіжні послуги. Це стало свідченням того, що реформа на ринку платіжних послуг відбулася, але окремі важливі питання все ж потребували доопрацювання або продовження запозичення з платіжного законодавства ЄС, яке також активно розвивається», – підкреслює Олександр Карпов.

Фахівець зазначає, що три новели законопроєкту №4366 можна назвати революційними: 1) про обов’язок банків (після певних процедурних змін у внутрішніх процедурах) повертати кошти за шахрайськими операціями; 2) про скасування необхідності складати авансові звіти при використанні корпоративних карток; 3) про приведення у відповідність до вимог ЄС глави про відкритий банкінг.

Олександр Карпов детально розповів про найважливіші моменти у галузі фіскальних правовідносин, що містяться у ключових новелах законопроєкту № 4366:

1. Будь-який рахунок або електронний гаманець платника податків, відкритий у будь-якого надавача фінансових платіжних послуг регулюється на однакових загальних принципах і НЕ сприймається фіскальними органами як неповноцінний, або такий, до якого слід приділяти спеціальну увагу. Будь-який рахунок або е-гаманець може бути використаний для стягнення з користувача коштів для погашення податкового боргу, а наявні на них кошти може бути арештовані.
2. Сплата податків можлива будь-яким платіжним інструментом, включаючи е-гроші, при цьому фіскальна служба не матиме електронних гаманців, і платіжна операція, ініційована платником е-грошей з електронного гаманця має бути зарахована на звичайний рахунок у Казначействі. Питання погашення е-грошей і зарахування фіату в рахунок сплати податків є відповідальністю платника, а не ДФС.
3. Щойно відкриті користувачами е-гаманці будуть доступні для видаткових операцій після взяття на облік фіскальним органом – протягом наступного дня після направлення постачальником платіжних послуг повідомлення про відкриття е-гаманця. Аналогічний принцип застосовується і для щойно відкритих користувачами банківських та платіжних рахунків.
4. Якщо під час відрядження платник податку застосував корпоративні або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити для безготівкових розрахунків та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат і за відсутності оподатковуваного доходу, то звіт про використання коштів/е-грошей, виданих на відрядження, не складається і не подається.
5. Якщо під час відрядження платник податку для розрахунків застосував корпоративний або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити, то вартість витрат засвідчується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, із зазначенням інформації про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітований цей платіжний інструмент.
6. Питання не оподаткування роботодавцем доходу працівника в межах лімітів та типів витрат, визначених законом щодо відряджень спрощено, бо до підтвердних документів тепер відносяться:а) транспортні квитки або рахунки та багажні квитанції (у тому числі е-квитки); б) документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання, страхові поліси; в) документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; г) документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; ґ) інші документи, що засвідчують вартість витрат.

Крім того, Директор Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЄМА розповів і про найважливіші новели  законопроєкту № 4366 з точки зору платіжних правовідносин. До них він відніс такі:

1. Однакові вимоги та процедури перевірки інформації уповноваженими державними органами, стягнення, арешту, примусового списання коштів розповсюджуються на будь-які рахунки/гаманці, відкриті у будь-якого надавача фінансових платіжних послуг.
2. Врегульовано питання неможливості відкликання згоди на виконання платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов’язань перед надавачем платіжних послуг платника. Відтепер комісійні винагороди за надані послуги платник не зможе оскаржувати, посилаючись на те, що він нібито не давав (або відкликав) згоду на їх списання.
3. Уточнено питання обсягу інформації про суб’єктів неналежних платіжних операцій, яку надавачі платіжних послуг мають повідомляти іншим надавачам платіжних послуг. Віднині це не тільки інформація, необхідна для вжиття заходів із запобігання або припинення неналежних платіжних операцій, а й дані для запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
4. Врегульовано питання, що стосується кожного користувача фінансових платіжних послуг. У банку, на рахунок клієнта-шахрая якого зараховані вкрадені кошти, зʼявився обовʼязок у разі підтвердження неправомірності проведеної платіжної операції за 10 днів повернути емітенту кошти в обсязі, в якому була проведена платіжна операція для зарахування на рахунок постраждалого клієнта.
5. Перекрито всі виправдання, які раніше були ідентифіковані Національним банком в процесі оверсайту учасників ринку. Тепер інформація з будь-яких джерел, матеріальних чи електронних носіїв буде використана для оцінки діяльності учасників ринку, а учасник не зможе послатися на відсутність у НБУ повноважень витребувати ті чи інші дані.
6. Передбачено особливості підготовки нормативно-правових актів Нацбанку в умовах військового стану. До порядку прийняття нормативно-правових актів Нацбанку, що приймаються на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, НБУ має право застосовувати до надавачів платіжних послуг заходи впливу за невідповідність вимогам, встановленим Законом і нормативно-правовими актами НБУ, прийнятими на його виконання, виключно у разі, якщо така невідповідність існувала після 1 грудня 2022 року.
7. Приведено у відповідність з найкращою практикою відкритого банкінгу, законодавством ЄС та здоровим глуздом питання надання та використання згоди, які користувач надає або відкликає у процесі споживання послуг відкритого банкінгу, які надаються PISPами, AISPами танадавачами платіжних послуг з обслуговування рахунку. Йдеться про таке: а) згода може надаватися або відкликатися через PISPів, AISPів або надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку; б) згода на отримання інформації за рахунками діє протягом строку, встановленого нормативно-правовими актами НБУ. Тож після позитивної перевірки посиленої автентифікації користувача протягом наступних 180 днів, і за відсутності підозрілої активності, користувач має безперешкодний доступ до своєї інформації через додатки AISPів; в) процес передачі і перевірки Згоди на отримання інформації може поєднуватися з одночасною перевіркою Згоди на розкриття банківської та іншої таємниці. Це не лише узгоджує вимоги українського законодавства із законодавством ЄС, а й забезпечує сумісність майбутніх специфікацій (UA Specs for OpenBanking) із специфікаціями Berlin Group, які є найпоширенішим у ЄС галузевим стандартом.
8. Внесені зміни з уточнення термінології, прав та обов’язків нових учасників платіжного ринку у понад десять Кодексів та Законів України, зокрема, у ЦКУ, ГКУ, КоАП, КЗПБ.

Олександр Карпов підкреслює, що законопроєкт № 4366, безумовно, матиме вплив на фінансову індустрію та користувачів в Україні. По-перше, е-гроші прирівняно до звичайних не лише індустрією і Нацбанком, а й Податковою службою, що забезпечує можливість їх широкого застосування. По-друге, надано змогу масового застосування корпоративних карток, ринок яких дуже повільно розвивався в Україні через переобтяжливе звітування – воно було спрощено і значною мірою скасовано. По-третє, було суттєво посилено права клієнтів на відшкодування за шахрайськими операціями, а фінансові установи отримали більше прав для протидії і припинення таких операцій. По-четверте, було належно врегульовано питання клієнтської згоди у відкритому банкінгу, що забезпечує найкращий рівень захисту даних користувачів.

«Дуже прикро, що парламент не спромігся прийняти проєкт закону №4365, тому питання покарань за карткові злочини залишається неврегульованим відповідно до Конвенції про кіберзлочинність та законодавства країн ЄС, що в свою чергу дає можливість українським і іноземних шахраям уникати покарань за вчинення платіжних злочинів в Україні. До того ж досі не ухвалена нова редакція Статті 200 Кримінального кодексу України щодо неправомірного обігу засобів платежу, яка мала б бути прийнята», – резюмував Олександр Карпов.

У свою чергу, Марта Сарвас, керівниця Західноукраїнського офісу Ario law firm, зазначає, що законопроєкт №4336 вводить у правове поле податкову частину того, що нам приніс ЗУ «Про платіжні послуги», унормовуючи оподаткування доходів надавачів платіжних послуг, зокрема, від операцій з електронними грошима, і надає можливість сплати податків електронними грішми. Враховуючи те, що відповідно до законодавства, емітентом е-грошей є юридична особа, що отримала ліцензію на надання фінансових платіжних послуг з випуску е-грошей і виконання платіжних операцій з ними, юристка наголошує – навіть банки, які хочуть надавати такі послуги, можуть робити це лише після включення їх до Реєстру як емітентів е-грошей.

«При цьому ліцензії не потрібні для перерахування між власними електронними гаманцями або перерахування е-грошей на користь інших користувачів, які є споживачами, тобто для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю», – розповідає фахівчиня.

Марта Сарвас вказує на відмінність рахунків е-гаманців та банківських рахунків. Юристка підкреслює – ЗУ «Про платіжні системи» встановлює визначення і порядок регулювання е-гаманців, які є обліковими записами для обліку, зберігання е-грошей і здійснення операцій з ними. При цьому банківський рахунок – це рахунок, що його банк відкриває клієнту за договором і зобов’язується приймати і зараховувати на нього гроші, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Фахівчиня каже, що е-гаманець передбачає лише можливість операцій з е-грошима і не прив’язаний до персонального банківського рахунку, належачи до окремої платіжної системи.

«Не можна сказати, що згідно із законодавством, рахунки електронних гаманців та банківські рахунки є тотожними поняттями. Можна хіба сказати, що тепер електронні гаманці так само легальні, як і банківський рахунок, відкритий з дотриманням норм чинного законодавства. Однак, і до впровадження цих законодавчих норм, користування електронними гаманцями було поширеною практикою. Нове регулювання змінює правила не так для громадян, як для установ, що відкривають і обслуговують е-гаманці», – зазначає юристка.

Крім того, Марта Сарвас підкреслює, що не потрібно плутати електронні гаманці за законодавством про платіжні системи з електронними гаманцями для зберігання криптовалюти.

«Електронні гроші – це гривні на електронних рахунках ліцензованих фінансових установ, які мають право ними оперувати. Це одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом е-грошей для виконання платіжних операцій, які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов’язанням емітента е-грошей. Тут йдеться скоріше про цифрове відображення фіату на рахунках клієнта, тоді як криптовалюта за своєю суттю є зовсім іншим явищем, і її вартість залежить від попиту на неї. Якщо у вас є 100 гривень, то на рахунку в електронному виразі у вас буде 100 гривень, але, якщо обміняєте 100 гривень на криптовалюту, то сьогодні це може бути 100 гривень в еквіваленті, а завтра – 300 гривень або взагалі мінус 100 гривень – залежно від вартості криптовалюти», – пояснює Марта Сарвас.

Джерело @ https://psm7.com/