У процесі розвитку бізнесу його власники можуть прийняти рішення про реорганізацію підприємства. Це досить складна процедура, яка передбачає повну або часткову заміну власників корпоративних прав, зміну організаційно-правової форми бізнесу, ліквідацію окремих підрозділів або створення на базі одного кількох, або закриття підприємства. У процесі реорганізаційних заходів передається або отримується майно, кошти, права та обов'язки товариства. Зробити це часом навіть важче, ніж створити нову компанію, оскільки в законодавстві немає чітко прописаних кроків.

Найбільш поширеними випадками реорганізації є:

• Збільшення апарату управління у зв'язку з розширенням масштабів бізнесу.

• Припинення діяльності товариства.

• Проведення фінансового оздоровлення.

• Поглинання конкурентами або конкурентами з метою збереження бізнесу на тлі більших партнерів.

• Поділ бізнесу в разі, якщо партнери мають різне бачення його розвитку в майбутньому.

• Виведення активів - тривалий, але надійний законний спосіб.

• Збільшення власного капіталу.

• Оптимізація оподаткування та ін.

Виділяють наступні напрями реорганізації підприємства:

• Консолідація, яка може здійснюватися шляхом злиття, приєднання або поглинання.

• Фракціонування шляхом поділу підприємства або виділення відокремленого підрозділу.

• Трансформація підприємства без зміни розміру.

Порядок проведення реєстрації реорганізації компанії залежить від обраної форми і особливостей фінансово-економічної діяльності.

В цілому ж можна виділити такі основні етапи:

• Ухвалення рішення про проведення реорганізації та створення комісії для її здійснення.

• Збір інформації про спадкування майна, прав та обов'язків. При перетворенні, злитті або приєднанні складається акт передачі, а при поділі чи виділенні розподільчий баланс.

• Призначення і проведення позапланових перевірок документів юридичних осіб, що стосуються оподаткування та соцстрахування.

• Проходження процедури державної реєстрації реорганізації підприємства.

Реєстрація реорганізації юридичної особи проводиться державним реєстратором за місцем знаходження підприємства. Процедура складається з двох етапів. Перший внесення відповідного запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженої особи про проведення реорганізації в Єдиний державний реєстр. При цьому подаються оригінал або завірена копія рішення учасників (засновників) та документ, що підтверджує особу.

На другому етапі проводиться безпосередня реєстрація реорганізації юридичної особи на підставі поданих головою комісії документів. Це заповнена реєстраційна картка, примірник оригіналу акту передачі або розподільчого балансу, довідка органу фіскальної служби і Пенсійного фонду про відсутність заборгованості, довідка архівної служби про прийняття документів, які підлягають тривалому зберіганню та ін.

Етапи реорганізації підприємства

Крок 1. Зібрати загальні збори (якщо це господарське товариство, тобто ТОВ, АТ) або інший орган, визначений статутом.

Крок 2. На зборах прийняти рішення про реорганізацію та затвердити комісію з реорганізації. Вирішити загальні питання (форма реорганізації, склад комісії щодо реорганізації, строки реорганізації, що й коли робити з працівниками, режим роботи підприємства на період реорганізації, який документ скласти за підсумками роботи - передавальний акт (баланс), розподільчий акт (баланс). Вказується персональний склад комісії з реорганізації (ПІБ членів, реєстраційні номери її облікових карток платників податку), права та обов'язки комісії. Рішення має бути оформлено протоколом.

Крок 3. Зареєструвати рішення про реорганізацію у державного реєстратора (центри надання адміністративних послуг при місцевих радах, нотаріуси, акредитовані суб'єкти). Його треба повідомити протягом 3-х робочих днів з дати прийняття рішення про реорганізацію шляхом подачі оригіналу або нотаріально завіреної копії протоколу рішення зборів учасників про реорганізацію. При злитті або приєднанні повинен бути підпис уповноважених осіб підприємств-правонаступників.

Крок 4. Повідомити кредиторів про реорганізацію та дотримати строк заявлення їх вимог. Треба опублікувати рішення про реорганізацію підприємства в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, в якому вказується порядок і строк заявлення кредиторами вимог.

Крок 5. Провести інвентаризацію та оцінку майна.

Крок 6. На зборах затвердити розподіл активів і зобов'язань. Затвердити основний бухгалтерський документ - передавальний акт або розподільчий баланс в залежності від виду реорганізації. Також затверджуються частки корпоративних прав у новостворених та реорганізованих суб'єктах.

Одним із складних питань при реорганізації є розрахунок частки корпоративних прав у реорганізованих юридичних особах та їх відповідність переданим активам і зобов'язанням. Можливі також операції купівлі-продажу часток між учасниками підприємств та додаткові внески до статутних капіталів

Крок 7. Внести зміни до установчих документів основного підприємства (якщо воно залишається) та затвердити установчі документи новоствореного підприємства (підприємств).

Крок 8. Припинити трудові відносини з найманими працівниками та провести розрахунки з дебіторами і кредиторами, якщо відбувається припинення юридичної особи.

Крок 9. Подати звітність в ДФС, ПФУ та держстатистику (за останній звітний період), здати документів в архів, закрити банківські рахунки, списати печатки. Закриття банківських рахунків у разі припинення юридичної особи може бути здійснено також підприємством-правонаступником.

Крок 10. Скласти та затвердити на зборах остаточний передавальний акт або розподільчий баланс. Це здійснюється після розрахунків з усіма кредиторами.

Крок 11. Завершити процедуру у державного реєстратора. Для держреєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи (див. ч. 14 ст. 17 Закону № 755):

• заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (форма 8);

• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР;

• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу;

• довідка архівної установи;

• документ про сплату адміністративного збору (0,3 прожиткового мінімуму);

• установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

У разі припинення юридичної особи в результаті перетворення подаються документи за переліком ч. 1 ст. 17 Закону № 755 (ті ж самі, що й при реєстрації нової юридичної особи).

Після цього подаються документи на створення нового підприємства чи підприємств по відповідній процедурі.

Крок 12. Перенести залишки у бухобліку в новостворені в процесі реорганізації підприємства. Перенесення здійснюється на основі передавального акту (балансу) або розподільчого балансу.

Реорганізація вважається завершеною з моменту держреєстрації відповідних змін в установчих документа юридичної особи-правонаступника, держреєстрації створених підприємств та держреєстрації припинення юридичних осіб. Враховуючи строки заявлення вимог кредиторами, реорганізація підприємства не може бути проведена швидше, ніж за 2 місяці.

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИМЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

У Верховній Раді готуються до розгляду у другому читанні законопроєкт №6013 "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об'єднань у перехідний період".

Законопроєкт передбачає примусову реорганізацію в господарські товариства усіх суб'єктів господарювання усіх форм власності, які здійснюють комерційне та некомерційне господарювання у публічному та приватному секторах економіки.

Однак в умовах воєнного стану прийняття такого закону породжує численні економічні, правові та корупційні ризики, що є прямою загрозою національній безпеці та обороноздатності України.

Цей закон руйнує правові засади діяльності державного та комунального секторів економіки та буде використаний для найбільш масштабного за період незалежності України перерозподілу публічної власності у позаприватизаційний спосіб.

Закон передбачає примусову реорганізацію усіх діючих підприємств незалежно від форми власності у товариства (шляхом злиття або приєднання до вже існуючих, та перетворення).

Це створює нормативну основу для рейдерського захоплення підприємств з використанням інструментів корпоративного управління (через формування керованих наглядових рад, призначення одноосібного чи колективного виконавчого органу.)

Така реорганізація може розпочатися одразу після набрання чинності закону №6013, тобто вже в умовах воєнного стану, оскільки статути та внутрішні положення підприємств повинні бути приведені у відповідність не пізніше, ніж за два роки після набрання чинності.

Оскільки забороняється внесення змін до відомостей про державні підприємства, що містяться в ЄДРПОУ (крім відомостей, що пов'язані з їх перетворенням, злиттям з господарським товариством, приєднанням до господарського товариства, ліквідацією або зміною суб'єкта, що виконує функції власника підприємства), звичайна господарська діяльність може бути в будь-який момент зупинена.

Наприклад, власник підприємства (держава, територіальна громада) не зможуть звільнити та призначити керівника підприємства.

Це означатиме, що, створюючи перешкоди внесенню будь-яких змін до статуту (найменування, предмет, мета діяльності тощо), реорганізація всіх державних та комунальних підприємств у господарські товариства буде штучно прискорюватися.

Скасовуються правові титули права господарського відання та права оперативного управління як обмежені речові права із чітко визначеним на сьогодні змістом.

Майно, яке перебуває на сьогодні у державних та комунальних підприємств на основі цих титулів, буде передано в управління їх правонаступників - господарських товариств.

У законопроєкті №6013 замовчується, на якому праві (титулі) буде закріплено майно за цими товариствами.

Поряд із цим відповідно до ст. 115 ЦК України та корпоративного законодавства (Закони "Про акціонерні товариства", "Про товариства з обмеженою та податковою відповідальністю") господарське товариство є власником майна.

Таким чином, на першому етапі утворюється величезна колізія в законодавстві і виникає абсурдна ситуація, коли одне і те ж майно (цілісні майнові комплекси, які включають серед іншого і відокремлені земельні ділянки) може одночасно вважатися власністю і держави, і господарського товариства, в яке перетворено державне підприємство (аналогічна ситуація із комунальною власністю).

В подальшому внаслідок цього державна і комунальна власність стає власністю товариств-правонаступників підприємств.

Скасування права оперативного управління призведе до правової невизначеності і в тому, на якому титулі майно, яке перебуває на балансі органів державної влади та управління, закладів науки, культури, соціальної сфери тощо, буде їм належати (до речі, саме завдяки наявності в українському законодавстві титулу права оперативного управління вдалося захистити право держави у справі про колекцію скіфського золота).

Замість визначення правового титулу майна товариств, в які будуть перетворені як державні та комунальні комерційні підприємства, так і казенні підприємства, законопроєкт пропонує, що управління таким майном буде здійснюватися правонаступниками таких підприємств на договірних засадах - на підставі договору оренди або договору управління, які будуть укладатися без проведення відповідних аукціонів.

Критеріїв вибору виду договору законопроєкт № 6013 не містить.

За відсутності поглибленого нормативного регулювання договору управління створюються ризики використання державного майна в інтересах приватних осіб, оскільки за таким договором може бути передбачено, що майно (або його частина), набуте управителем [товариством] у результаті управління майном, не включається до складу отриманого в управління майна, а стає власністю управителя як юридичної особи.

Крім того, договори управління державним та комунальним майном можуть бути оплатними або безоплатними, тобто на основі цих договорів органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути зобов'язані вносити управителю (товариству) відповідну плату, що відкриває можливості для масштабного розкрадання державних коштів та особистого збагачення посадових осіб (як практично це може відбуватись вже зараз можна побачити на окремих прикладах діяльності АРМА).

Із скасуванням Господарського кодексу зникають самі поняття державного та комунального сектору економіки, які використовуються наразі в законодавстві для встановлення обов'язків певних категорій суб'єктів державного сектору економіки (зокрема, на ринку природного газу); скасовуються засади участі органів державної влади та місцевого самоврядування у господарській діяльності, визначені наразі Господарським кодексом.

Законопроєкт №6013 утворює прогалину та позбавляє легітимної основи усі акти національного законодавства, в яких застосовується поняття "підприємство", в той час як в Конституції України термін "підприємство" вживається 9 разів у 8 статтях (статті 37, 46, 78, 86, 103, 120, 142, 143).

В приватному секторі економіки примусова корпоратизація повністю скасовує можливість вибору виду підприємства як організаційно-правової форми господарювання, що суперечить економічній багатоманітності (ст. 15 Конституції).

Після закінчення так званого "перехідного періоду", якщо власник (суб'єкт, що виконує функції власника підприємства) не прийме рішення про припинення підприємства, статути таких підприємств будуть вважатися недійсними.

Поза правовим полем можуть опинитися десятки тисяч суб'єктів - дочірні підприємства, іноземні підприємства, підприємства об'єднань громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації, орендні підприємства, індивідуальні підприємства, сімейні підприємства, спільні підприємства, фермерські господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, малі підприємства.

Це є прямим порушенням Конституції України та верховенства права, непропорційним втручанням у підприємницьку діяльність суб'єктів приватного сектору економіки, які через війну зазнають величезних втрат, їх право на мирне володіння майном, стабільність умов господарювання.

Крім того, сьогодні велика кількість підприємців, власників перелічених видів підприємств або перебувають у лавах ЗСУ, або здійснюють волонтерську діяльність, допомагаючи ЗСУ, а тому не мають можливості займатись реорганізацією цих підприємств.

Будь-яка дестабілізація правової системи в умовах війни та нічим не обґрунтована "реформа" системи юридичних осіб, її непрозорість означає послаблення обороноздатності України та місцевого самоврядування.

Джерело @ Ліга:Закон