В ЄС екоаудит дозволяє бізнесу отримати конкурентні переваги, а Україна – пропанує каральний підхід.
Європейська бізнес асоціації (ЄБА) закликала доопрацювати законопроєкт №6349 “Про удосконалення процедури проведення екологічного аудиту” та привести його до європейських норм.
Попри низку позитивних змін документ може призвести до корупційних ризиків та посилити тиск на бізнес, а саме через розширення підстав для проведення обов’язкового екоаудиту, зокрема для фізичних осіб-підприємців, повідомляє ЄБА.
Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування розгляне законопроєкт №6349 у п’ятницю, 5 травня.
В матеріалі серед позитивних положень документа назвали:
- встановлений чіткий перелік вимог до змісту висновку екоаудиту;
- обов’язкову видачу звіту з екоаудиту керівникам і власникам підприємств.
Автори підкреслили, що корупційні ризики повʼязані з наступними положеннями:
- можливість проводити обов’язковий екоаудит на основі рішення суду про порушення вимог природоохоронного законодавства;
“Конкретика у цьому пункті відсутня, очевидно, що будь-які порушення, виявлені Державною екологічною інспекцією під час перевірки, незалежно від їхньої тяжкості або змісту, можуть стати підставою для здійснення обов’язкового екоаудиту”, – наголосили в матеріалі.
На думку авторів, сумнівною виглядає і доцільність проведення екоаудиту. Наприклад, у разі встановлення відповідності видів діяльності вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, якщо такі порушення вже встановлені рішенням суду тощо.
- обмеження можливості вибору екоаудитора;
Зазначається, що під час обов’язкового екоаудиту, виконавця (екоаудитора) вибирає замовник, тобто заінтересований орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. На укладення договору та погодження екоаудитора відводиться три робочі дні. Однак законопроєкт не деталізує, яким чином інформація про наявність особистої заінтересованості екоаудитора має бути надалі врахована замовником. Таким чином виникає ризик можливих зловживань з боку замовників екоаудиту.
- розширення підстав для проведення обов’язкового екоаудиту;
В матеріалі наголосили, що законопроєкт пропонує включити до переліку об’єктів підвищеної небезпеки, де наразі проводиться обов’язковий екоаудит, усі об’єкти та види діяльності, щодо яких має проводитись процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД), а також ФОПи.
Автори зазначили, що немає чітких норм відповідності вимозі щодо проведення обов’язкового екоаудиту при припиненні підприємницької діяльності. Окрім того, щомісяця закривається близько 20 тисяч ФОПів.
Вони додали, що встановлення обов’язкового екоаудиту при ліквідації підприємств або їхніх структурних підрозділів суперечить чинному порядку ліквідації юридичних осіб. Це може призвести до підвищення ризику зловживань державними реєстраторами своїми повноваженнями або до появи ще одного регулятора.
- встановлення максимальної тривалості здійснення екоаудиту, що не перевищує один рік.
Зазначається, що часові рамки екоаудиту мають визначатись виключно договором. Окрім того, встановлення такого терміну може ускладнити роботу підприємства, де проводиться екоаудит, зокрема відтермінувати припинення діяльності.
“Екологічний аудит в ЄС – це, в першу чергу, ринковий інструмент, який дозволяє бізнесу отримати конкурентні переваги як серед клієнтів, так і серед потенційних інвесторів завдяки впровадженню системи екологічного менеджменту. В жодному разі екологічний аудит не використовується як елемент регуляторної політики, тим більше – як альтернатива екологічним перевіркам з метою втручання у роботу бізнесу”, – сказала координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку ЄБА Ольга Бойко.
Вона додала, що основні принципи й положення екоаудиту викладені в Регламенті №1221/2009 та передбачають виключно добровільну участь організацій в системі екологічного менеджменту та аудиту ЄС (EMAS). Окрім того, європейські країни роблять все можливе аби заохотити компанії до приєднання до EMAS.
"Наприклад, в Естонії з 2000 року обов’язковому екоаудиту підлягали компанії з високим екологічним ризиком, але вже з 2005 року країна запровадила систему EMAS та запровадила добровільний екоаудит. В інших країнах державні органи влади активно заохочують компанії впроваджувати EMAS”, – сказала Бойко.
Вона розповіла, що, наприклад, у Франції, де обов’язковою є нефінансова звітність та її аудиторська перевірка, компаніям, які приєднались до EMAS, не потрібно проходити аудит екологічних даних щорічної звітності.
“В Україні ж пропонований каральний підхід, зокрема і у частині оприлюднення результатів обов’язкового екоаудиту на ресурсах державних органів влади та екоаудиторів, навпаки відсилає до радянської системи перевиховання через публічний осуд. Якщо ми прагнемо до ЄС, то і підходи до роботи варто впроваджувати схожі", – наголосила Бойко.
Джерело @ Екополітика
