Стаття опублікована на Forbes, автор Douglas Bulloch. Економіка Китаю є великою, різнофункціональною, а тому економісти, що займаються її вивченням та аналізом, покладаючись на різні інформаційні ресурси, роблять різноманітні висновки. Тому, прочитуючи новини за день, ви можете побачити в одних те, що Китай рухається в пекло, а в інших, що все в порядку.
Насправді, за словами Стівена Роуча світ повинен бути вдячний зростання економіки Китаю, що на сьогодні становить 40% світового.
Незважаючи на всі ці цифри, минулого тижня видання Financial Times опублікувало графік, що показує масштаб корпоративних втрат Китаю. За цим графіком видно, що не все добре у виробництві сталі, алюмінію, суднобудуванні та будівництві.
Так яке ж з цих тверджень є правильним? Або показники темпів зростання є завищеними, або показники виробництва є заниженими і компанії просто в слушний момент витягнуть свої прибутки, "заховані між сторінками книжок". Насправді, немає ніякого протиріччя.
Економіка Китаю зазнає значних труднощів, особливо у важкій промисловості. Проте Китай має ще багато секторів економіки, які продовжують демонструвати високі темпи зростання, і загальний темп зростання як і раніше перевищує 6%, що є високим показником за світовими стандартами.
Проте, загальний рівень боргу Китаю зростає протягом багатьох років і в даний час, якщо порівнювати, становить більше ніж у країн, що розвиваються. Крім того, за даними МВФ, рівень зовнішньодержавного боргу Китаю можна порівняти з рівнем повільно зростаючих країн з розвиненою економікою, як Великобританія і США.
Причиною таких темпів зростання є те, що Китай будує величезну кількість інфраструктури та потужностей власних державних підприємств. І як наслідок, стикається з проблемою наявності незадіяних надлишкових потужностей історично безпрецедентного масштабу.
Проблему надлишкових потужностей неможливо вирішити без значного скорочення масштабів виробництва, що означає закриття підприємств, звільнення і т.п. Такі заходи зменшують економічне зростання. Єдиною альтернативою такому вирішенню могло б стати зростання експорту, але, з огляду на величезні масштаби існуючого торгового балансу Китаю це неможливо. Світ просто не достатньо великий, щоб спожити та використати все, що виробляє Китай.
Якщо говорити тільки про те, що Китай є позитивним джерелом глобального зростання, то ми ігноруємо те, як це впливає на зростання решти країн. Імпорт до Китаю, впав на 19,2%, 13,8%, 7,5% і 10,9% протягом перших чотирьох місяців поточного року. Завжди існує надія, що внутрішній попит Китаю зросте, але це залишається віддаленою перспективою, скоріш імпорт впаде до ще нижчого рівня. У найближчому майбутньому Китай чекають широкомасштабні закриття, звільнення. Навіть внутрішній попит більш ймовірно знизиться.
До тих пір поки Китай продовжує підтримувати свої збиткові галузі, інші компанії по всьому світу поділяють цей тягар. Сталеварні виробництва в усьому світі стикаються із закриттям. Минулого тижня корейська суднобудівна компанія-гігант - Hanjin - подала заявку про банкрутство.
В той же час, Сі Цзіньпін грав роль щедрого та привітного господаря на саміті G20 в Ханчжоу. Це створює своєрідний когнітивний дисонанс. Таке стало можливим тільки тому, що Китай не схожий на всі інші держави. В Китаї, на відміну від усього іншого світу, де закриваються виробництва, відбуваються скорочення, банкрутство стало політичним рішенням.
Так що в той час як спільнота G20 підкреслює необхідність постійного зростання, експерти з економіки та аналітики хвалять Китай за забезпечення цього зростання, реальна історія Китаю більше не полягає у темпах зростання, але у можливості якнайдовше підтримувати сталий рівень. Якщо Китай є «слоном в посудній лавці», то його зростання зруйнує всю конкурентоспроможність і прибутковість бізнесу в усьому світі. Іншими словами: ціна швидкого економічного зростання Китаю може стати уповільненням зростання всюди у світі.
Джерело @ Forbes
