Відомий запах моря частково пов’язаний з присутністю диметилсульфіду (ДМС) – важливого елемента метаболізму багатьох жителів планктону.

Ці молекули утворюються при розкладанні діметілсульфонопропіоната (ДМСФ), за допомогою якого морські організми регулюють осмотичний тиск всередині своїх клітин. Слабкий запах ДМС супроводжує скупчення планктону, приваблюючи до нього тварин.

На повітрі ДМС швидко окислюється до невеликих молекул, що містять сірку, а ті – завдяки хвилям і вітру – легко переходять в аерозоль. Їх дрібні частинки служать центрами конденсації, підсилюючи утворення хмар і сприяючи зниженню температури. Втім, автори нової статті, опублікованої в журналі Nature Microbiology, вважають, що ми сильно недооцінюємо вплив цієї «корисної» молекули на клімат Землі. Вважається, що виробниками ДМСФ і ДМС виступають лише планктонні водорості, що видають близько 6,6 мільярда тонн на рік. Однак Джонатан Тодд (Jonathan Todd) і його колеги виявили, що джерелами ДМС можуть служити і бактерії, що живуть в прибережних і придонних осадових породах.

Дійсно, в проаналізованих вченими пробах вміст ДМСФ виявився в тисячі разів вищим, ніж у морській воді. За їхніми оцінками, кожен грам такого придонного «бруду» може містити сотні мільйонів бактерій, що виробляють ДМСФ. Це означає, що існуючі підрахунки глобального обороту ДМСФ і ДМС сильно – можливо, на порядки – занижені, а з ними применшено вплив, який вони чинять на клімат.

Джерело @ bigmir.net