Мені складно перебувати в межах одного місця роботи, я швидко вигораю. Тому в мене завжди було основне місце роботи й додаткові. Часто я мала 5-6 робочих днів на тиждень. У ті дні, коли в мене було багато завдань на основній роботі, я відчувала, що мені не цікаво, здавалося, що я поганий фахівець. У декретній відпустці я отримала змогу з відстані подивитися на це.

Я дуже чітко усвідомила, що завжди дратувалася від роботи з «дев’ятої до шостої» тоді, коли цей графік визначив хтось, а не я. Сьогодні мій робочий день може становити понад 8 годин, але такий варіант не викликає напруження, тому що я сама визначаю графік.

Тепер я працюю лише чотири дні на тиждень. І відчуваю, що в такому форматі можу бути корисна та ефективна як для своїх клієнтів, так і для доньки та близьких людей. А ще мені вистачає ресурсу на відновлення. Не можу сказати, що це фіксований графік, але традиційно понеділок – мій вихідний. Інколи я можу цього дня провести одну-дві консультації, але однаково він ближчий до вихідного. У моїй професії раз на кілька місяців варто проходити навчання, тому інколи я виділяю на нього свої три вихідні.

Перехід на такий графік є дуже важливим для мене з багатьох причин. Основна – це питання балансу життя і роботи. Я добре знаю, що таке перевтома. А ще йдеться про самоорганізацію – це проблема, з якою доводиться мати справу кожній людині, яка працює на себе. Коли у тебе немає чітких, встановлених зовні меж офісних годин, організувати себе на чотири дні й не працювати після 10 вечора чи раніше за 7 ранку – це вольові якості. У мене є клієнти, які працюють на фрілансі, і вони кажуть, що займаються проєктами мало не цілодобово. А коли переходили на такий формат роботи, думали, що будуть, навпаки, мати більше вільного часу.