А вирішення чималої кількості проблем функціонування ринку перенесли в інші законопроєкти.

В першому читанні багато говорилося про проблеми рейдерства, не чітких меж земельних ділянок та кадастрових планів, цільове призначення землі тощо. Але норми, які б врегульовували ці питання, до основного земельного закону не включені. Правляча більшість обіцяє ухвалити інші закони, які нівелюють больові точки.Але коли це станеться – невідомо. Тому краще було б урахувати всі можливі проблеми, а вже потім запускати ринок землі.

Цей серіал довгий. Він розпочався ще 5 жовтня 2001 року – в цей день президент Леонід Кучма підписав Земельний кодекс України, де передбачався тимчасовий мораторій на продаж тепер уже приватної землі, який мав тривати до ухвалення закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Або до дати “не раніше 1 січня 2005 року”. Разом із Помаранчевою революцією в Україні починається щорічна епопея з продовженням цього мораторію “ще на рік”. Цьогоріч уперше його не пролонгували, але для земельного ринку це не змінило абсолютно нічого, адже закон про ринок землі так і не ухвалили.

Але 14 листопада 2019-го за земельний законопроєкт (2178-10) проголосували в першому читанні. Попри те, що вільний ринок ріллі був серед обіцянок кандидата в президенти Володимира Зеленського та на його підтримку багато разів висловлювалися всі представники керівної верхівки партії “Слуга народу”, голосування далося непросто.

Знадобився навіть приїзд у парламент президента Зеленського, який переконував власну фракцію виконати обіцянки. В результаті в першому читанні його підтримали 240 депутатів: 227 із фракції "Слуга народу" й 13 позафракційних. Але багато хто з депутатів голосував лише з умовою, що до другого читання законопроєкт сильно зміниться. Обіцяли подати багато поправок. Те саме обіцяли і представники опозиційних – тобто, решти – фракцій.

У результаті, в друге читання депутати подали 4018 правок. Частково це тролінг, щоб відтермінувати ухвалення, але є серед цих правок і необхідні. Станом на шосте березня депутати “пройшли” майже 3,5 тисячі поправок. І прийняли дві: про зміну нумерації та про обов’язок вписувати в договір купівлі-продажу земельний сервітут – право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої зацікавленої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) для доступу на власну.

Що є в законопроекті про ринок землі?

На початку першого дня розгляду законопроєкту керівник парламентського комітету з аграрної політики Микола Сольський заявив, що комітет рекомендує прийняти дев’ять поправок, які охоплюють весь текст законопроєкту, а решту відхилити. Він попросив розглядати їх останніми та загалом прийняти текст в редакції комітету.

Також Сольський анонсував створення фонду розвитку сільських територій, куди будуть направлені гроші від продажу державної землі. За рахунок цих коштів планують відновлювати дороги, школи, лікарні та іншу інфраструктуру.

Чому поправки відхиляють?

Але поправки від депутатів не стосувалися виключно цих питань. Під час обговорення в першому читанні зауважували щодо проблеми рейдерства, меж та кадастрових планів, цільового призначення землі тощо. Чому комітет відмовився приймати поправки, які були спрямовані на усунення цих проблем?

Під час обговорення Микола Сольський постійно зауважував, що цей законопроект – не єдина складова земельної реформи, і Рада ухвалює та згодом ухвалить ще декілька законодавчих актів. Зокрема, вже існує закон, який автоматизує обмін інформацією між реєстром прав і земельним кадастром, зобов'язує оцифровувати й заносити до реєстру прав інформацію на паперових носіях (№0858), та який регламентує дії реєстраторів і перекриває частину шпаринок для рейдерів (1056-1).

В першому читанні ухвалено законопроєкти:

• №2370, який відкриває вільний доступ до даних кадастру й забезпечує обмін інформацією між реєстром прав та кадастром;
• №2194, який забезпечує права орендаторів;
• № 2195, який змінює систему електронних торгів;
• №2280, де описано процедуру зміни цільового призначення.

Саме тому під час обговорення пропозицію, наприклад, ввести обов'язкові агрохімічні паспорти на кожну ділянку, щоб стежити за станом грунтів, комітет відхилив з уточненням, що це буде вирішено в законопроекті №2194. Пропозиція заборонити зміну цільового призначення на три роки після купівлі ділянки, за винятком землі, яка потрібна для суспільних потреб, була відхилена, адже Микола Сольський заявив, що це буде в законопроєкті №2280.

Наявність цих законів та законопроєктів, з одного боку, знижує градус дискусії. З іншого боку – навіщо запускати ринок, не вирішивши всі проблеми, про які вже відомо? Адже це створить додаткову напругу в суспільстві.

А якщо законопроект ухвалять?

Якби законопроект, що його комітет представив під час другого читання, був представлений на початку осені, скоріше за все, земельна епопея вже б закінчилася. Адже затягування з прийняттям було спричинене постійними протестами фермерів та аграрних асоціацій. Переважно вони виступали з гаслами “не дамо скупити землю іноземцям/агрохолдингам”. У поточній версії ринку ані іноземці, ані агрохолдинги землю не розкуплять – бо прописані норми не більше 10 тис га в одні руки, можливість продавати іноземцям лише після підтримки відповідної норми на референдумі, та, фактично, відсторонення від ринку більшості агрохолдингів. Адже серед найбільших агрокомпаній таких, які стовідсотково належать українцям, не так багато – “Укрпромінвест агро” Олексія Порошенка, “Нібулон” Олексія Вадатурського, “Епіцентр Агро” Олександра та Галини Герег тощо. Решта має в складі акціонерів іноземний капітал. Щоправда, такі фірми можуть продовжувати орендувати землю.

Але орієнтація на фермерів, на якій наголошували автори проєкту, наразі в ньому не проглядається. Навіть більше – в першому читанні передбачалося обмеження на рівні територіальної громади (ОТГ) в 35% ріллі. Заступник голови Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Іван Фурсенко говорить: “Якщо відсоткового обмеження не існуватиме, багато сіл можуть опинитися в залежності від однієї або двох компаній та не мати можливості розвивати дрібне фермерство. Обмеження в 10 тис га в одні руки не допоможе, адже відповідно до статистики сайту “Децентралізація”, близько чверті ОТГ мають площу меншу 10 тис га, а більше половини – менше 20 тис. га. І йдеться не лише про сільгоспугіддя, а й про землю всіх категорій”.

За словами Фурсенка, наявність обмеження землеволодіння на рівні громади могла б допомогти фермерам, які хочуть узяти в обробіток землю поблизу сіл, у яких мешкають. Адже саме ОТГ вважаються базою для розвитку фермерства в Україні, а чим більше дрібного та середнього бізнесу працюватиме “на місцях”, тим більш заможною та розвиненою буде громада.

Але повноваження керівництва ОТГ щодо розпорядження землею, особливо за межами сіл, на чому протягом тривалого часу наполягали громади, в законопроєкті не визначатимуться. Як заявив Микола Сольський в сесійній залі, вони формалізуватимуться в двох інших законопроєктах (№2194 та №2195).

«Ми вже мінімум тричі дискутували зі зборами місцевих громад на цю тему. Проте громади просять внести деякі винятки», — зазначив голова Аграрного комітету. Зокрема, законопроєкт №2194 повертає в управління місцевим громадам державні землі за межами населених пунктів. “Якщо цей законопроєкт буде прийнятий та всі землі сільськогосподарського призначення будуть на рівні закону передані органам місцевого самоврядування, вони зможуть самостійно проводити інвентаризацію, виділяти ці земельні ділянки в натурі та розпоряджатися ними. Гроші від продажу земельних ділянок будуть надходити до місцевого бюджету, а не загальнодержавного. Ці кошти вони зможуть уже вкладати в розбудову власної інфраструктури”, – впевнений Іван Фурсенко.

Але поточна версія цих законопроєктів до другого читання може змінитися. Як і розуміння того, якою таки буде земельна реформа. Адже всі ще не прийняті законопроєкти можуть залишитися в парламенті надовго – ніхто з опитаних депутатів не гарантує їх ухвалення, особливо коли основний проєкт 2178-10 стане законом і влада відрапортує МВФ, що ринок землі запущено.