Напевне ні для кого не буде великим відкриттям, що в сучасних умовах ринкової економіки та стрімкого постіндустріального розвитку ключову роль грає конкурентоздатність. І тут мова йде не тільки про конкуренцію всередині країни, а про конкурентоздатність країни в цілому. 

   

   

Економічна конкурентоздатність – це вміння та можливість країни бути економічно успішною в порівнянні з іншими країнами. Це базис прогресивного розвитку країни, ключ до її процвітання. Конкурентоздатна країна – це багата країна з високими макроекономічними показниками, а зрештою - із заможним та щасливим населенням. 

То що робить країну конкурентноздатною? Вигідне географічне розташування? Повні надра корисних копалин? Чи, можливо, деякі країни є багатими апріорі, а інші апріорі бідними?

Трішки логіки і відповідь стане очевидною.

У світі існує велика кількість країн, які власним прикладом доводять, що для прогресивного економічного розвитку достатньо всого на всього хотіти і вміти користуватись давно апробованими інструментами якісного підйому  економіки, що в підсумку приводить до розвитку ключових галузей промисловості, створення належного інвестиційного клімату та сприятливого середовища для розвитку підприємництва. 

Одним з таких дієвих мехінізмів економічного зростання є індустріальні парки. 

Для всього цивілізованого світу індустріальні парки не є новиною. Позитивний досвід існування таких інструментів економічного розвитку за кордоном, як і у стабільних промислово розвинених країнах (США. Німеччина, Великобританія), так і в наших сусідів (Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина),  є достатнім обгрунтуванням ефективності їх діяльності та необхідності стимулювання їх впровадження та підтримки не тільки на території Закарпаття, але й усієї України.

Яскравим прикладом країни, економічний стрибок якої великою мірою став реальністю завдяки створенню та належному розвитку мережі індустріальних парків є Турецька республіка. І про те, що дана теза не є перебільшеною свідчить один простий факт: ВВП Туреччини почав суттєво зростати лише після появи в цій країні першого індустріального парку в 2002 році.

Досвід Турецької Республіки засвідчує, що функціонування індустріальних парків відкриває нові можливості для створення робочих місць, вдосконалення місцевого виробництва, підтримки здорового конкурентного середовища. Зростання прибутків від провадження інноваційної діяльності також позитивно впливає на регіональний економічний розвиток.

Приклад Туреччини наочно демонструє який ефект справляє на економіку країни функціонування індустріальних парків. Звернемось до статистики.

У 2000 році в Туреччині прийняли закон «Про організовані промислові зони», що дав поштовх до розвитку розгалуженої мережі індустріальних парків в цій країні. За період від 2002 до 2010 рр. було створено близько 263 індустріальних парки, 148 з яких реально діє. За 8 років функціонування індустріальних парків в Туреччину було залучено 94,0 млрд. $ інвестицій.

До індустріальних парків в Туреччині, шляхом стимулювання підприємств пільгами в оподаткуванні, а також спеціальними умовами кредитування державними банками і різними заохочувальними заходами залучаються нові і діючі підприємства малого та середнього бізнесу. Така політика дозволяє державі попереджати і вирішувати екологічні проблеми шляхом забезпечення парків єдиними очисними спорудами і лабораторіями, а компаніям надає можливість вести діяльність в сприятливих умовах, при повністю готовій інфраструктурі, під якою маються на увазі дороги, вода, природний газ, електроенергія, комунікації, переробка відходів та інші послуги.

Окрім цього знижуються витрати компаній на закупівлю сировини, завдяки організації спільних закупівель. Рішення про створення  індустріальних парків приймається на державному рівні, а реалізація проекту повністю здійснюється за підтримки держави. При прийнятті такого рішення обов'язково враховується думка, галузевих спілок, що діють в даному промисловому регіоні та об'єднань бізнесменів. Спільно з місцевими муніципальними органами влади та зацікавленими організаціями визначається оптимальне місце розташування парку.

Зведення та облаштування території індустріального парку може фінансуватися як за рахунок державних коштів, так і за рахунок прямих приватних інвестицій. По завершенню робіт з будівництва будівель та приміщень майбутніх цехів і майстерень, ці приміщення продаються. З боку держави також продовжують проводитися роботи з інтеграції індустріальних парків з мережею залізниць і морських вантажних портів з метою забезпечення легкого доступу вантажів до пунктів відправлення і отримання вантажів при ввезенні товарів до Туреччини та вивезенні товарів за її межі.

Крім того, проводиться ряд інших не менш важливих робіт з усунення обмежень і труднощів, з якими можуть зіткнутися інвестори при вкладанні інвестицій,та створення оптимальних умов для залучення в парки якісних, конкурентоспроможних як місцевих, так і іноземних інвесторів-новаторів.

Звісно, було б абсурдно вважати, що Туреччині вдалось вивести національну економіку на передові позиції виключно завдяки індустріальним паркам.  Без сумніву, для «економічного дива» навіть найменшого потрібен комплекс різноманітних заходів. Втім і переоцінити значення індустріальних парків для становлення сучасної сильної турецької економіки дуже й дуже важко. 

Тож Туреччині вдалося. Чому ніяк не вдається Україні? В чому різниця? Давньогрецькому філософу Сократу належить дуже влучне висловлювання: "Хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — шукає причини". Туреччина захотіла і знайшла свої можливості. Україна, в особі владного менеджменту, вже ось чверть століття чомусь вперто "не хоче".

Ірина Фекета спеціально для Бізнес Закарпаття