Відповідне рішення підтримав 321 народний депутат.

«Ціллю і завданням законопроєкту є усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової (орендної) операції у Податковому кодексі України для подальшого розвитку ринку лізингу в Україні», — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.

Документ визначає, що лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) — це передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату на визначений строк. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу, операцій із зворотного лізингу.

Оперативний лізинг (оренда) – це операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.

Лізинг вважається фінансовим, зокрема, якщо сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її.

Об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

Крім цього, у законопроєкті визначається, що зворотний лізинг – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій установі (лізингодавцю) з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою (лізингоодержувачем).