У більшості розвинених країн світу цьогоріч прискорюється економічний розвиток. Значною мірою цьому сприяють додаткові стимулюючі бюджетні програми, насамперед, у США. Держави вживають безпрецедентних заходів із монетарного стимулювання своїх економік.

Україна ж на цьому тлі постає перед викликами низької продуктивності праці, зниження інвестицій, збитків внаслідок коронакризи практично у всіх галузях економіки.

16 червня цього року Федеральна резервна система США зберегла базову відсоткову ставку на рівні 0-0,25%, як і очікувалося ринком. І її підвищення очікують не раніше 2023 року.

У той самий час в Україні економіку держави продовжують знекровлювати, забираючи більше коштів, ніж повертається в неї.

На сьогоднішній день реальний ВВП України не відновився відносно докризового рівня, спостерігається падіння інвестицій.

Загроза скорочення робочих місць, до якої призводить зменшення пропозиції грошей та охолодження економіки породжує спіраль скорочення попиту, яка є значно небезпечнішою, ніж тимчасове прискорення інфляції, боротьбу з якою вважає своєю основною метою НБУ.

22.07.2021 р Нацбанк прийняв рішення підвищити облікову ставку до рівня 8% (на 50 базисних пунктів).

Підвищення облікової ставки Нацбанку робить неможливим розвиток економіки, заморожує кредитування промислового сектору, вбиває українських експортерів, як це було до 2019 року.

Для стримування інфляції НБУ почав підвищувати облікову ставку ще з березня поточного року. З 5.03.2021 її було підвищено до 6,5%, а з 16.04.2021 ще на 1,0 в.п. до 7,5%. Однак, результатів такі дії НБУ не мали. Навпаки, інфляція підвищилась, процентні ставки за новими банківськими депозитами– знизились, а за кредитами та ОВДП – залишились незмінними. Надалі така політика може, навпаки, стимулювати інфляцію через підвищення собівартості виробництва у зв’язку із здорожчанням фінансового ресурсу.

Нацбанк замість того, щоб стимулювати зростання економіки та експорту, формує надприбуткові процентні умови для фінансових спекулянтів, у той час як бізнес потребує доступу до дешевого фінансового ресурсу. Наразі найбільшим власником ОВДП є банки - 502 млрд грн. Нерезидентам (іноземним громадянам та компаніям) належать ОВДП на суму близько 110 млрд грн, українським юридичним компаніям (крім банків) — 48 млрд грн. Фізичні особи володіють ОВДП на значно меншу суму - близько 18 млрд грн. В структурі чистих активів банківського сектору відбувається зростання вкладень банків в ОВДП до 32%, що супроводжувалось подальшим зменшенням частки кредитів суб’єктам господарювання до 24%. Слід відмітити, що ліквідність банківської системи перевищує 200 млрд грн. (кошти на коррахунках 59,8 млрд грн., кошти розміщені у депозитних сертифікатах НБУ – 157,1 млрд грн.).

Інвестори вкладають гроші в наші боргові цінні папери. Не в економіку, не в створення нових робочих місць. У звичайні фінансові спекуляції.

Федерація роботодавців України неодноразово послідовно виступала з критикою дій Національного банку України. Ми заявляли, що політика НБУ є вбивчою для економіки України. Вказували на те, що боротьба з інфляцією ведеться за рахунок пригнічення економічного зростання та ліквідації робочих місць.

На жаль, дії Нацбанку показали, що нас знову не чують.

Наполягаємо на тому, що для порятунку економіки вже зараз потрібно кардинально змінювати існуючий монетарний режим, націлюючи його на досягнення цілей зайнятості та динаміки ВВП.

Саме так працює ФРС США та центробанки інших країн. На офіційному сайті ФРС вказані економічні цілі, які переслідує її грошово-кредитна політика. Це максимально стійка зайнятість, стабільні ціни і помірні довгострокові процентні ставки. Ці цілі іноді називають «мандатом» ФРС.

Вкотре наголошуємо на основних вимогах бізнесу до влади щодо формування грошово-кредитної політики.

Роботодавці вимагають від:

1. Верховної Ради України – найближчим часом внести зміни до Конституції України та Закону «Про Національний банк України», визначивши основною функцією НБУ поряд із забезпеченням стабільності гривні також сприяння довгостроковому економічному зростанню та мінімізації безробіття за досвідом розвинених країн.

2. Національного банку України:

2.1. терміново прийняти рішення щодо зниження облікової ставки

2.2 передбачити у проекті Основних завдань грошово-кредитної політики на 2022 рік задіяння інструментів монетарної політики для стимулювання кредитування реального сектору економіки. З цією метою розробити інструменти регулювання середньострокової ліквідності банків, які задіяні в програмах кредитування підприємств реального сектору економіки (з урахуванням досвіду країн з перехідною економікою, зокрема країн Східної Європи). Розробити чіткі індикатори ефективності і механізми контролю за реалізацією таких інструментів, передбачені Основними засадами грошово-кредитної політики на 2022 рік та середньострокову перспективу.

2.3. продовжити внесення змін до постанови правління НБУ №351 від 30.06.16 р. «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» з метою лібералізації норм щодо проведення активних банківських операцій.

2.4 переглянути нормативи граничного розміру вкладень банків в ОВДП та депозитні сертифікати НБУ.

На переконання роботодавців, виконання зазначених вимог дозволить покращити ситуацію із кредитуванням реального сектору економіки, зменшить обсяги спекулятивних операцій на фінансовому ринку, сприятиме зниженню облікової ставки НБУ, а у кінцевому підсумку – зупинить масову міграцію людей з України та стимулюватиме зростання економіки.

Роботодавці наполягають на тому, що Національний банк України, Міністерство фінансів України та Міністерство економіки мають здійснювати тісну взаємодію та мати спільну програму дій з метою забезпечення економічного розвитку країни та зайнятості населення.