Угоду підписали прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш. Зеленський назвав підписання угоди історичним моментом.
«Ми пройшли довгий важкий шлях, щоб відкрити нові горизонти нашої співпраці» — сказав він.
Напередодні Кабінет Міністрів схвалив проєкт угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною.
За словами першої віцепрем’єрки-міністерки економіки Юлії Свириденко, сторонам внаслідок інтенсивним перемовин вдалося вийти на взаємовигідні умови. Вона додала, що це не лише угода про торгівлю, а й угода про взаємні інвестиції і виробничу кооперацію.
Таким чином, Туреччина значно розширює сектори, у яких українські компанії зможуть працювати на постійній основі, а Україна заохочує турецькі підприємства працювати у себе. Угода може дати щороку зростання 2% до ВВП, заявила Свириденко.
Торік товарообіг з країною становив понад 7 млрд дол. З них український експорт сягнув 4,1 млрд доларів, а імпорт — 3,2 млрд доларів. Експорт на 80% складається з металів і зернових, зауважила міністерка.
Водночас Україна працює над розширенням номенклатур та збільшенням обсягів експорту товарів, що мають вищий ступінь переробки та більшу додану вартістю.
Основа угоди про ЗВТ полягає в обнуленні мит на 10 337 товарних позиціій, або 95% всіх товарів на експорт. Ще на 1347 будуть існувати товарні квоти або зменшення мит.
Свириденко повідомила, що наразі ми імпортуємо лише десяту частину товарів, а експортуємо — 1100 позицій.
Ключове досягнення України — до вітчизняних товарів не будуть застосовуватися додаткові збільшені мита, вищі за максимальний рівень, встановлений членством Туреччини у СОТ.
У відповідь на відмову Анкари від використання додаткових мит Київ погодився на асиметричне зниження основних мит. Так, середня ставка українських мит буде знижена до 0,5%, тоді як турецьких — лише до 10%.
Також в угоді міститися норма про повне зняття обмежень з українського вантажного автотранспорту, включаючи вільний в’їзд порожніх вантажних машин.
Крім того, обидві країни гарантують для компаній вільний та недискримінаційний доступ до свого ринку послуг. Щоправда, ця норма може мати зворотній ефект — регулювання бізнесу в Туреччині суттєво простіше, аніж в Україні. За таких умов у деяких українських компаній може з’явитися прагнення змінити місце реєстрації на турецьку.
Джерело @ Укрінформ
