Нещодавно Міністерство економіки України опубліковало на своєму веб-сайті роз'яснення щодо основних питань зі сфери трудових відносин у воєнний час, зокрема і щодо порядку кадрового обліку працівників, які залучені до оборони держави. Враховуючи це роз'яснення та положення нормативно-правових актів, зазначимо ключові моменти.

Особливості кадрового обліку мобілізованих працівників

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю (надалі - КЗпП), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем роботи.

З огляду на це, мобілізовані працівники не підлягають звільненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а лише увільняються від виконання обов'язків, передбачених трудовим договором.

Підставою для увільнення від виконання обов'язків є факт прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації. Відповідно до листа Міноборони від 21.08.2014 № 322/2/7142 (надалі - лист Міноборони), початком військової служби є день призову на військову службу, про що робиться відповідний запис до військового квитка, а закінченням - день виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що також робиться відповідний запис до військового квитка.

Водночас, відповідно до ст. 119 КЗпП, збереження місця роботи, посади та середнього заробітку гарантується мобілізованому працівнику і у випадку, якщо він під час проходження військової служби отримав ушкодження здоров'я та перебуває на лікуванні у медичних закладах, а також потрапив у полон або визнаний безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем його взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, відповідному підрозділі СЗР України після його звільнення з військової служби у разі закінчення ним лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом його померлим.

Документом, який підтверджує призов під час мобілізації військовозобов'язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Іншим документом є довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана ТЦК та СП або військовою частиною. Зазначені документи, відповідно до листа Міноборони, можуть видаватися родинам військовозобов'язаних для пред'явлення їх за місцем вимоги.

З огляду на особливі умови, мобілізований працівник або член його родини може надіслати фото чи скан будь-якого із цих документів представнику роботодавця електронною поштою чи у доступний месенджер, за погодженням із роботодавцем. Якщо ж ці опції з певних причин є недоступними, то роботодавець може самостійно звернутися до ТЦК та СП, в якому працівник перебуває на обліку, із запитом щодо дати призову мобілізованого працівника.

Увільнення працівника від виконання трудових обов'язків оформляється наказом чи розпорядженням працівника.

У табелі обліку використання робочого часу проставляється буквений код "ІН" ("інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгули тощо")). Запис про увільнення від роботи на період мобілізації до особової картки форми № П-2 та трудової книжки не вноситься.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відпустки", період відсутності мобілізованих працівників входить до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, однак не входить до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки (за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці).

Середній заробіток мобілізованого працівника розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом цих двох місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Тимчасове виконання обов'язків мобілізованого працівника можна організувати в такі способи:

- укладення строкового договору із новим працівником на час увільнення мобілізованого від виконання трудових обов'язків;

- залучення інших працівників підприємства на підставі ст. 33 КЗпП (тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором). При цьому, тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Особливості кадрового обліку добровольців тероборони

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про основи національного спротиву", на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Беручи до уваги роз'яснення Міністерства економіки України, ця гарантія поширюється і на добровольців тероборони, які уклали відповідний контракт. Така ж позиція відображена і в Наказі Міноборони України "Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони" від 07.03.2022 року № 84, де зазначено, що на добровольця, який уклав контракт, поширюються гарантії, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Водночас, враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов'язків, роботодавцю в кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність, та ефективність і можливість виконання його обов'язків за трудовим договором.

Якщо ж працівник не може ефективно виконувати свої обов'язки за трудовим договором, роботодавцю слід видати наказ про його увільнення.

При цьому, документом, який підтверджує виконання обов'язків добровольця територіальної оборони, є укладений працівником контракт добровольця територіальної оборони. В іншому кадровий облік працівників, що уклали контракт добровольця тероборони, є подібним до обліку мобілізованих працівників.

Резюме. Звільнення працівників, які мобілізовані або уклали контракт добровольця територіальної оборони, є незаконним. Навпаки останнім гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, який обраховується відповідно до виплат за останні два календарні місяці роботи працівника. З огляду на це, роботодавець повинен видати наказ (розпорядження) про увільнення такого працівника від виконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором, а у табелі обліку використання робочого часу проставити буквений код "ІН".

Джерело @ Ліга:Закон