Рада вирішила створити швидкий механізм припинення держпідприємств та господарських товариств, які економічно неактивні, зокрема, зробити достойну винагороду ліквідаторам і врегулювати можливість реалізації майна у процедурі припинення за рішенням власника, з метою задоволення багаторічної простроченої заборгованості перед кредиторами.

Група народних депутатів 14 листопада зареєструвала у Раді законопроект «Про особливості припинення за рішенням власника державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі». Авторами виступають голови Комітетів Ради з питань правової політики та економічного розвитку Денис Маслов та Дмитро Наталуха, Роксолана Підласа та ін.

Як зазначають автори, збитковість і неефективність великої кількості державних та комунальних підприємств створюють значне навантаження на державні та місцеві бюджети. Близько 40 відсотків державних підприємств функціонують лише на папері.

Однією з цілей України, згідно зі Стратегією 2030, є зменшення ролі держави та органів місцевого самоврядування як власників суб’єктів господарювання, заснованих на державній та комунальній власності.

Для цього потрібно виконати завдання – ліквідувати або реструктуризувати 100 відсотків нефункціонуючих державних підприємств.

Що пропонується

Отже, проектом пропонується встановити особливості припинення юридичних осіб, які відносяться до державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі».

З цією метою проект Закону пропонує деталізовано врегулювати здійснення такої процедури припинення.

Станом на сьогодні на ринку наявні арбітражні керуючі, які мають необхідні навички розшуку активів, досвід судової ліквідації державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, в процедурі банкрутства та можуть ефективно виконувати фактично здебільшого аналогічні повноваження ліквідатора в процедурі припинення юридичної особи за рішенням власника. Крім того, за діяльністю арбітражних керуючих встановлений дієвий контроль з боку Дисциплінарної комісії при Міністерстві юстиції України, що забезпечує прозорість та законність виконання ними своїх повноважень. Законопроектом встановлюється детальна процедура призначення ліквідаторів, вимоги до їх кваліфікації та заходи контролю за їх діяльністю під час процедури припинення.

Законопроектом передбачається встановлення основної (відсоток від вартості виявленого та реалізованого майна підприємства) та додаткової (на рівні мінімальної заробітної плати) винагороди ліквідаторам без будь-якого залучення бюджетних коштів, що дозволить розширити ринок та встановити справедливу конкуренцію серед потенційних ліквідаторів, а також забезпечить виконання ними повноважень на професійному рівні.

Також пропонується надати власнику державного підприємства можливість створити Спеціальний цільовий фонд, до якого будуть перераховуватися кошти, що залишилися після реалізації майна підприємств в процедурі припинення після повного погашення всієї кредиторської заборгованості. Кошти з такого фонду можуть використовуватися для фінансування процедур припинення державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у яких відсутні / не були виявлені власні активи, що можуть бути реалізовані, проте виникають обов’язкові витрати під час процедури припинення та необхідно здійснювати оплату роботи ліквідатора. Подібних підприємств (без активів) також існує достатня кількість, разом з тим відсутня можливість для органу управління фінансувати зазначені витрати за рахунок коштів, що виявлені на інших підприємствах. Законопроект врегульовує зазначене питання, обмежуючи коло перерозподілу фінансових ресурсів в межах об’єктів ліквідації.

Крім того, такі кошти зможуть спрямовуватися на оплату судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого у випадку ініціювання процедури банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, оскільки на сьогодні орган управління не має правових підстав для фінансування вказаних дій та відповідного джерела фінансування.

Також передбачається можливість продажу арештованого державного майна у випадку, якщо його ринкова вартість більше ніж на 20% перевищує загальний розмір всієї кредиторської заборгованості підприємства. У такому випадку майно боржника може бути реалізоване єдиним лотом у процедурі ліквідації на прозорих електронних торгах, після чого буде погашена вся кредиторська заборгованість разом з виконавчим збором та з компенсацією інших витрат у процедурі припинення.

Заважають прогалини правового регулювання

13 січня 2022 року під головуванням Прем’єр-міністра було проведено нараду з питань результатів приватизації за 2021 рік, визначення плану приватизації на 2022 рік та проведення у 2022 році реформи корпоративного управління в суб'єктах господарювання державного сектору економіки, за результатами якої Протоколом наради вирішено доручити Фонду державного майна разом Міністерством економіки опрацювати питання щодо передачі до сфери управління Фонду державного майна економічно неактивних державних підприємств, зокрема, що підлягають ліквідації, а також тих, щодо яких відкрито провадження у справах про банкрутство. Також, Фонд державного майна України зобов’язано невідкладно подати Кабінету Міністрів пропозиції щодо законопроєктів, які внесені до Верховної Ради України та потребують першочергового розгляду.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності» від 26.07.2022, яким вирішено передати із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фонду державного майна 355 єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що підлягають ліквідації або реорганізації, а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо суб’єктів господарювання, що підлягають ліквідації, та визначено Фонд державного майна уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за суб’єктами господарювання, що підлягають ліквідації.

Крім того, згідно з розпорядженням КМУ від 04.10.2022 буде передано до сфери управління Фонду державного майна близько 800 єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо суб’єктів господарювання, частина з яких має бути ліквідована або реорганізована. Таким чином, наразі існує необхідність розв’язання питань щодо накопичених проблемними державними підприємствами боргів,        а також забезпечення впровадження дієвого правового механізму, який дасть змогу розпочати процес обґрунтованої ліквідації, реорганізації усіх не функціонуючих державних підприємств, а також завершення тих процесів припинення підприємств, які були розпочаті та не завершені.

Проте чинне законодавство, зокрема Цивільний кодекс України, на думку авторів, містить певні прогалини правового регулювання у сфері припинення державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які потребують вирішення.

Прогалини правового регулювання припинення державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, полягають, за словами авторів, у наступному.

По-перше, на сьогодні законодавством не врегульовано питання фінансування витрат процедури припинення державних підприємств з боку власника (центральних органів виконавчої влади, які здійснюють функції управління такими підприємствами), оскільки ці витрати не передбачені кошторисами витрат міністерств та відомств та, в цілому, є невиправданими для фінансування за рахунок бюджету, особливо під час дії воєнного стану.

Через відсутність фінансування, в тому числі в частині грошової винагороди та відшкодування витрат голови ліквідаційної комісії (ліквідатора), здійснити припинення непрацюючих підприємств державної форми власності є складним завданням.

Крім того, неврегульованість питань виплати винагороди та відшкодування витрат ліквідатора державного підприємства потенційно роблять таку особу вразливою для вчинення корупційних та інших протиправних діянь/бездіяльності з метою одержання неправомірного прибутку чи вигоди (наприклад, шляхом відчуження або здачі в оренду державного майна без згоди відповідного органу управління державним майном та без погодження Фондом державного майна України).

Як встановлено статтею 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи зазначене, існує необхідність належного законодавчого врегулювання питань щодо оплати винагороди ліквідатора у процедурі припинення державних підприємств.

По-друге, окрім необхідності виплати винагороди за ефективну роботу ліквідатора, нагальним є питання фінансування інших витрат, що здійснюються в процедурі припинення.

Адже процедура припинення само по собі є достатньо витратним процесом, оскільки окрім безоплатних заходів ліквідатору необхідно фінансувати заходи з виготовлення технічної документації, оцінки та охорони майна підприємства, розшуку та організації повернення державного майна з чужого незаконного володіння, вчинення відповідних (платних) реєстраційних дій, формування архівних справ для передачі до державних архівних установ, що є достатньо коштовним та в цілому необхідним для здійснення та завершення процедури припинення.

Враховуючи відсутність коштів у підприємств, що ліквідуються, та недоречність фінансування вищенаведених витрат за рахунок бюджету у воєнний час, джерелом фінансування таких видатків мають стати кошти, що містяться в активах об’єктів ліквідації. Крім того, мають існувати правила, які будуть стимулювати ліквідатора державного підприємства ефективно виявляти такі активи, при цьому, без негативного впливу на бюджет.

По-третє, з 2007 року в Україні діє абсолютно неринковий та такий, що не відповідає актуальним завданням держави щодо забезпечення рівності сторін, мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, який передбачений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Враховуючи, що зазначений мораторій, незважаючи на його штучність, неможливо та небезпечно відміняти без індивідуального підходу до кожного боржника, існує нагальна потреба врегулювати можливість реалізації майна у процедурі припинення державних підприємств за рішенням власника, з метою задоволення багаторічної простроченої заборгованості перед кредиторами (у тому числі державою у частині отримання податкових та прирівняних до них платежів).

Крім того, існує потреба унормування таких питань:

• встановлення обґрунтованих строків припинення державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які припиняються за рішенням власника;
• визначення правового статусу ліквідатора, його прав та обов’язків (включаючи обов’язок надавати органу управління державного підприємства, що припиняється, звіти про свою діяльність та про використання коштів на процедуру припинення), вимог до кваліфікації ліквідатора;
• визначення прав органів управління державним майном; обов’язків ліквідатора надавати органу управління державного підприємства, що припиняється, звітів про свою діяльність та про використання коштів на процедуру припинення; припинення державних підприємств, єдиний майновий комплекс яких реалізовано в процедурі приватизації тощо;
• припинення державних підприємств, єдиний майновий комплекс яких реалізовано в процедурі приватизації.

Реалізація проекту Закону, як зазначають автори, сприятиме:

• створенню дієвого механізму припинення нефункціонуючих (економічно неактивних) державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за рішенням власника у скорочені строки;
• врегулюванню питання виплати винагороди голів ліквідаційної комісії (ліквідаторів), в тому числі, шляхом встановлення основної, додаткової грошової винагороди та відшкодування витрат на здійснення процедури припинення;
• запровадженню механізму самофінансування процедур припинення без залучення бюджетних коштів;
• розблокуванню можливості реалізації арештованого майна державних підприємств, що ліквідуються, з подальшим погашенням всієї кредиторської заборгованості разом з виконавчим збором та з компенсацією інших витрат в процедурі тощо.

Джерело @ Судово-юридична газета