Компенсацію за вилучену землю не отримують землекористувачі та місцева влада. Це прописано в проекті про ревізицію, необхідному для відновлення зруйнованих доріг та електростанцій.

Від січня у Верховній Раді очікує на депутатів законопроект про примусове вилучення нерухомого майна для відновлення критичної інфраструктури. Автори пропонують без суду вибрати як землю, так і розташовану на її об’єкті нерухомості, зокрема у пересічних громадян. Щоправда, останнім, на відміну від інших власників землі, належною буде виплата компенсації за майно.

Проект закону було розкритиковано громадськістю та експертами парламенту через демонстрацію економічних розрахунків та високі корупційні ризики. Окремі його положення виглядають сумнівними з точки зору відповідності до прописаних у Конституції прав та свобод громадян. Протест, критикуючи сам документ, парламентськими експертними загалом погодився зі ступенем перевірки правил вилучення майна для потреб критичної інфраструктури.

UBR.ua розбирався в проекті, а також у тому, що має державу реальну потребу порушити принцип недоторканності приватної власності у воєнні часи заради відновлення критичної інфраструктури.

Під що хочуть забирати приватну землю

Проект закону №8225 передбачає дати державі можливість примусово вилучати на використання держпідприємств землю та розташовані на ній об'єкти нерухомості у фізичних та юридичних осіб, а також комунальну власність місцевої влади. Робити це можна буде за рішенням Кабінету міністрів і без суду, але лише у випадку відмови добровільно передавати нерухомість з боку власника. Метавилучення – використання будівництва або відновлення інфраструктури 1 та 2 категорії критичності.

Загалом, згідно із законодавством, існує 4 категорії критичності з огляду на значення об'єктів у масштабах країни. До першої відносяться "особливо важливі об'єкти", порушення функціонування яких може призвести до кризової ситуації значення державного. Проблеми в роботі об'єктів іншої категорії критичності можуть призвести до кризи на регіональному рівні. Віднесені до категорій, що залишилися, об’єкти, важливі на місцевому та місцевому рівнях.

Безвідносно до масштабів значення до критичної інфраструктури можуть бути віднесені об’єкти в 17 галузях: від енергопостачання, продовольства та оборони до космічної діяльності, фармацевтики та транспорту. Це можуть бути як державні, так і приватні підприємства.

При цьому категоризація об’єктів на даному моменті повинна здійснюватися за порядком КМУ, що включає досить складну методику розрахунку з виставленням балів для кожного об’єкта, з огляду на кількість яких і приймається категорія.

Методика враховує соціальний та економічний ефекти від припинення роботи об'єкта, вплив цього на довкілля, низку інших критеріїв.

Шкала соціальної значимості залежно від галузі. Наприклад, для сфери електроенергетики надається об’єкт об’єкта, що порушує роботу його приводу до збільшення подачі електроенергії для більш ніж 145 тисяч жителів, або на території не менше трьох міст обласного значення. Найменше – для менш ніж 2 тис. жителів.

А від об’єкта у сфері автомобільного транспорту видається максимальний бал «соціальної значущості», якщо наслідком його пошкодження стане блокування руху на міжнародних та національних дорогах більше ніж на 24 роки (без можливості забезпечення альтернативного маршруту за добу).

Універсальними для всіх галузей є економічні та географічні критерії, збитки для державного та місцевих бюджетів.

Можна припустити, що з огляду на законодавство та порядок Кабміну до першої та другої категорій критичності мають належати великі енергогенеруючі станції, залізничні колії та автодорожні траси (на кшталт Київ-Одеса). Однак конкретний список об'єктів влади досі не створив у принципі, а у відкритому доступі він, ймовірно, ніколи не з'явиться.

відповідно до закону, ухваленого ще в листопаді 2021 року, сформувати реєстр об'єктів критичної інфраструктури (за пропозиціями державних відомостей, що курують галузь) та вести його має уповноважений держорган. Уповноважити це певне відомство влади не змогло за більшу частину 2022 року. У липні уряд вже нібито вирішив створити окрему Службу захисту критичної інфраструктури, однак у жовтні Рада зважила за краще не збільшити сутність та віддала контроль за направленням до Державної служби спеціального зв’язку України (Держспецзв’язку), яка вже функціонує.

У листопаді глава Держспецзв'язку доповідав про вже розпочату роботу зі створення реєстру, проте відтоді жодних нових відомостей про прогрес у цьому напрямку не з'явилося.

Поки в законі визначено, що дані реєстру мають бути публічно доступними, в майбутньому у відкритому доступі швидше за все, з’явиться та частина реєстру, яка застосовує об’єкти третьої та четвертої категорій критичності. Справа в тому, що порядок дозволяє передавати відомості про першу та іншу категорію критичності до інформації з обмеженим доступом.

Чи потрібно державі вилучати майно

Найбільш актуальне ухвалення закону про примусове залучення земельної власності може виявитися для відновлення транспортної інфраструктури – зокрема для будівництва мостових переходів, доріг державного значення, залізничних переїздів, водоканалів, водосховищ та морських портів, Прийміть у коментарі UBR.ua заступник директора Науково-технічного центру "Психея"  . " Геннадій Рябцев.

«Також для будівництва ліній електропередач, зв’язку, транспортування нафтопродуктів» , – перераховує експерт.

За словами Рябцева, в Україні завжди існувала проблема слабкої чіткої нормативної бази, на підставі якої держава могла б вилучати у приватних власників землю, яка переходить на шлях розвитку об’єктів транспортної інфраструктури. Проведення ліній метрополітену, магістрального трубопроводу або іншого подібного об’єкта часто перешкоджало пошкодженню власника звільнити площу, яку він займає, навіть із компенсацією збитків.

Одним із яскравих прикладів блокування робіт з цієї причини до війни було будівництво лінії київського метро до Троєщини через район з приватними будинками "Русанівські сади".

"У випадку з метро до Троєщини, напевно, можна знайти й інший маршрут – потрібно уточнювати, чи цей об'єкт відноситься до першої чи другої категорії критичності. Однак інших, менш очевидних прикладів таких ситуацій теж чимало. Скажімо, ділянки на узбережжях – з ними виникають досить значні проблеми у разі планів будівництва пунктів, наприклад, берегової охорони. Або, коли шосе, яке краще провести через якесь приватне поле, доводиться вести в обхід", – роз'яснює експерт НТЦ "Психея".

Тому, вважає Рябцев, законопроект про механізм примусового вилучення приватної власності для суспільних потреб треба ухвалювати – особливо він буде актуальним за воєнних та післявоєнних часів. Але робити це потрібно з огляду на чималу кількість зауважень, висловлених експертами під час обговорення документа, підсумував експерт.

Без видатків бюджету не обійтися. За що критикують законопроект

За словами юриста і експерта у сфері нерухомості Юрія Піти, з проблемами, які ставить за мету вирішити законопроект, що розглядається тут, стикаються всі держави. Примусове вилучення – стандартний механізм подолання спору на благо суспільних потреб.

Однак законопроект багато в чому критикують не за підхід до питання, а за конкретні положення. Так, у випадку фіз- та юросіб документ пропонує виплачувати компенсацію шкоди. Її розмір визначатиме оцінювач, а виплачуватися вона повинна державним підприємством, на користь якого передається земля. Однак, звернули увагу в Головному науково-експертному управлінні ВР (ГНЕУ), проект не встановлює, хто зі сторін має замовити послугу оцінки.

Якщо буде визначено, що оцінювача має наймати держпідприємство чи власник, це може спричинити спроби однієї зі сторін навмисно занизити або завищити суму компенсації.

Проте, як передбачає Піта, законопроект, який впроваджує позасудовий спосіб вилучення державою землі, водночас не позбавляє її власника можливості у судовому порядку оскаржити оцінку. Відповідно до чинного законодавства, зазначають у ГНЕУ, призначення виконавця експертизи також може здійснюватися ухвалою суду.

Як додав Піта, законодавцю варто було б розглянути можливість надавати компенсацію не лише в грошовому еквіваленті, а й у натурі – тобто давати замість майно, яке можна порівняти за площею та іншими характеристиками.

Сам інструмент примусового вилучення, за проектом, має застосовуватися лише у крайніх випадках – коли власник відмовився продати ділянку. З іншого боку, підстав для переходу до процедури примусового вилучення не визначено. Зазначимо, що це може створити ризик зловживань з боку влади, яка зможе спочатку пропонувати власнику неприйнятні умови викупу, щоб потім вилучити нерухомість без суду.

Найгірша ситуація з комунальною власністю – її, на відміну від приватної, пропонується вилучати у місцевої влади взагалі без будь-якої компенсації.

"[Ця норма] може спровокувати зловживання з боку державної влади з наступними перевитратами громадських коштів. Для об'єктів можуть почати обирати не найбільш раціональне розміщення, аби будувати на ділянці, що безкоштовно відібрано у територіальної громади, а не використовувати державну землю або викуповувати приватну", – висловив побоювання експерт із питань містобудування Георгій Могильний для видання "Дзеркало тижня".

Автори законопроекту не навели економічних обгрунтувань реалізації їхньої ідеї, вважаючи, що вона не повинна спричинити додаткових витрат з казни. Однак із цим висновком не погодилися у ГНЕУ та в комітеті з питань бюджету ВР. Зокрема, на підставі ч. 5 ст. 41 Конституції, яка покладає обов'язок виплачувати відшкодування за примусово вилучену власність саме на державу, а не на юрособи.

Найбільш одіозною нормою законопроекту є його поширення на період дії воєнного стану та протягом 10 років після його скасування. У ГНЕУ наголосили, що автори ніде не пояснили, навіщо потрібно впроваджувати механізм на такий тривалий термін.

Ця пропозиція є сумнівною також з урахуванням того, що вилучення майна за проектом пропонується проводити не лише без рішення судів, але й без відшкодування землекористувачам (а лише власникам майна), без виплати за втрату лісогосподарського виробництва та не враховуючи обтяження майнових прав.

Здебільшого через це в комісії ВР з питань антикорупційної політики дійшли висновку, що в проекті є корупціогенні фактори, і що він не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

З огляду на кількість висловлених зауважень, законопроект має сильно перед голосуванням змінити депутатів. Це може загальмувати впровадження загалом необхідного державного механізму.

Джерело @ https://www.zagorodna.com/