Популярність побудови екосистем серед агровиробників і підприємств харчової промисловості в Україні зростає. Чи є створення такої моделі панацеєю від викликів війни, які її переваги та як використання екосистемного підходу впливає на успішність українських виробників і їхню конкурентність на внутрішньому й зовнішньому ринках, розповів Mind засновник Volia Agri-Food Park, співвласник і СЕО HD-group, співвласник GFS Group та експерт New Food Summit Борис Шестопалов.

Бізнес-екосистема – динамічна група у значній мірі незалежних гравців, які виробляють товари або послуги, що в сукупності створюють взаємопов'язане рішення зі значно вищою доданою вартістю.

Побудова екосистем не є панацеєю розвитку agrifood-сектору. Це тільки один з інструментів, який може привести учасників до моделі win-win, коли кожен із них отримує додаткові прибутки і максимізацію результатів своєї праці, що відбудеться в межах побудованої екосистеми.

Наприклад, виробництво пшениці в Україні. Традиційно агровиробники не вирощують пшеницю вузької спеціалізації (як-от твердих сортів), бо не впевнені, що знайдуть замовників такої сировини.

Щоб побудувати макаронний цикл в Україні, можна створити екосистему, що охопить різних гравців цього ланцюга. Це виробники аграрної сировини та постачальники «еліти» для створення «першої популяції» такої пшениці в Україні. Потім потрібно побудувати  млин, який спеціалізуватиметься на виробництві борошна твердих сортів.

Далі будується сучасна макаронна фабрика, що використовуватиме цю сировину і вироблятиме високоякісну продукцію згідно з міжнародними стандартами. Потім необхідно інтегрувати ритейл, який реалізовуватиме цей товар кінцевому споживачеві, або дистриб’юторів, які експортуватимуть його. Це загальний приклад екосистеми, у якій кожна з ланок цього ланцюга відіграє свою роль. У реальному житті, звісно, ця модель передбачає складніші конструкції.

Прикладами функціонування екосистем в Україні є меблеві та машинобудівні кластери в Рівненській і Житомирській областях. Завдяки застосуванню нових технологій вони суттєво розвинулись останніми роками. Коли, наприклад, у центрі великого промислового майданчика розташований виробник будівельних або меблевих матеріалів, а навколо нього формується екосистема споживачів цієї продукції, що використовують її для створення свого більш складного продукту, який відвантажують наступним споживачам, і так аж до кінцевих споживачів.

Важливо розрізняти екосистеми, яких в Україні небагато, та вертикальні інтегровані компанії, які є більш поширеними. Екосистема впроваджується не всередині холдингу, в якому це обов’язкова модель існування.

Екосистема на першій фазі створення – це добровільна конструкція, у якій учасники після того чи іншого аналізу знаходять для себе переваги існування у такій моделі та вирішують формувати спільні цінності, а не підпорядковуються рішенню власника холдингу.

Розбудова екосистем надасть переваги бізнесу

У разі побудови екосистеми кожен її учасник отримує свою унікальність і може використати її з максимальною мультиплікацією як для себе, так і для інших. Найперше, на мою думку, потрібно створити системну довіру, чого зараз бракує Україні, і вже потім будувати математичну модель, у якій усе починається з поля і закінчується на полиці супермаркету. Усередині цього ланцюга – всі учасники екосистеми, яка враховує їхні інтереси та очікування.

Щодо переваг, то екосистемний підхід може допомагати підприємствам виходити на зовнішні ринки чи створювати нові продукти. Але це відбудеться за умови створення концентрації.

Припустимо, якщо десять виробників візьмуть собі за гасло «Купуй українське» і створять екосистему, базовою функцією якої буде просування на зовнішні ринки різноманітної продукції, але за умови, що вони не конкуруватимуть між собою у межах цієї ціннісної пропозиції.

Або якщо екосистема функцію R&D і розроблення нових товарів вважає для себе одним із важливих компонентів, тоді це допоможе й учасникам цієї моделі створювати нові продукти. Водночас екосистема може співпрацювати з вишами або центром акселерації foodtech-стартапів, де розміщуватиме замовлення на розроблення продукції.

Екосистемний підхід дозволить створити конкуретоспроможний продукт 

Екосистема – це насамперед бізнес-модель, яка повинна мати певний продукт на виході. Завдяки екосистемній логіці можна отримати новий, відмінний від попередніх, результат: або продукт вищої якості, яку компанії не могли забезпечити поодинці, або продукт із тими самими властивостями, але з більш конкурентоспроможною ціною.

Коли ми говоримо про екосистемний підхід, то зазвичай передбачаємо створення цінності, яка має бути врешті оцифрована: мати свою ціну, свого споживача та бути проданою.

Екосистемне мислення допоможе українським підприємцям об'єднуватись і втілювати спільні ідеї 

Екосистема – це не новий підхід. Світ знає приклади існування цілої низки кластерів та екосистем. Серед них є і популярна Napa Valley у Каліфорнії: долина, що була започаткована як виробник вина, а потім стала одним із центрів ресторанної та готельної гостинності. І таких прикладів тисячі у світі.

Екосистемний підхід в Україні імплементується. Є багато консалтингових агенцій і стратегічних студій, які вивчають його.

Екосистеми набувають особливої популярності в Україні саме зараз через те, що від початку повномасштабної війни в українців формується спільна ідея і з’являються тісніші кооперації. А екосистема – це саме та модель, яку українські виробники вважають прийнятною і найбільш реалістичною для впровадження наразі.

Джерело @ mind.ua