Донедавна за відсутності нормативного тлумачення терміну «податковий ризик» його ототожнювали із втратами фінансового та нефінансового характеру для платника податків, що спричинені невірно прийнятим рішенням у сфері оподаткування.

На сьогодні, законодавцем вперше було запропоновано законодавче визначення цього поняття у так званому законопроекті про білий бізнес (законопроект № 11084 від 13.03.2024 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства), що пройшов перше читання у Парламенті.  Відповідно до даного законопроекту податковим ризиком визнається ймовірність невиконання платником податків податкового обов'язку, зокрема, щодо  сплати (своєчасної та повної сплати) платником податків податкових зобов'язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. 

Якщо говорити про найбільш істотні негативні наслідки від податкових ризиків, то на перший план виходить призначення податкової перевірки та, відповідно, донарахування податків та штрафних санкцій. Передувати цьому може формальне та неформальне спілкування із представниками податкових органів щодо їх усунення у добровільному порядку (наприклад, шляхом збільшення податкового навантаження, коригування податкового кредиту по «сумнівним» контрагентам), зупинення реєстрації податкових накладних, а також включення підприємства до переліку ризикових платників ПДВ. 

Приблизний перелік  податкових ризиків можемо знайти у змісті Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затведженого наказом Мінфіну України від 02.06.2015 № 524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.09.2020 року № 548), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою КМУ від 11.12.2019 р №1165 та Довіднику кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, затверджений наказом ДПС від 11.01.2023 року №17. 

Доцільно відзначити, що оскільки, у цьому році,  основний акцент в перевірочній роботі відводиться документальним перевіркам платників податку на прибуток та ПДВ, то аналіз податкових ризиків буде проводиться саме з точки зору загальної системи оподаткування.

Розглянемо основні, на наш погляд, податкові ризики підпиємства.  

1. Низьке податкове навантаження.  

Як не крути, не зважаючи на всі можливі раціональні і законні причини, які є можуть бути передумовою для платника податків сплатити до бюджету менше, аніж від нього очікується, недостатній рівень сплати основних податків (податку на прибуток та ПДВ)   платником податків до бюджету або значне зменшення суми сплачуваних податків порівняно з попереднім податковим періодом є податковим ризиком, що свідчить для податкового органу про ймовірність порушення норм податкового законодавства. І тут використовуються  для порівняння такі показники як середні по галузі рівень сплати податку на прибуток та рівень сплати податку на додану вартість. Щоб підприємству порахувати рівень сплати податку на прибуток необхідно визначити відсоток співвідношення задекларованої до сплати суми податку на прибуток (за всіма об'єктами оподаткування) до задекларованої суми доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) (рядок 1 декларації з податку на прибуток підприємств). У свою чергу рівень сплати ПДВ у відсотках - це співвідношення  задекларованого до сплати позитивного значення ПДВ до задекларованого обсягу постачання (без ПДВ) по всіх операціях за ставками 20%, 14% та 7%.  Показники рівня сплати податку на прибуток та ПДВ визначаються по галузі, тобто відповідно класів КВЕД.  

Отже, якщо маєте бажання мати прибутковий легальний бізнес і виглядати, на думку податкової, «неризиковим», то  перший крок -  сплата основних податків: податку на прибуток та ПДВ на рівні середнього по галузі. 

2. Відносини з «сумнівними» діловими партнерами - платниками ПДВ. 

Ні для кого не секрет, що податкова відслідковує ризикові, на її погляд, господарські операції з онтрагентами  за даними податкових та акцизних накладних, отриманими від податковими деклараціями (розрахунками), у тому числі  повідомленнями за формою 20-ОПП, даними державного реєстру судових рішень. У перелік «сумнівних» контрагентів можуть потрапити ті суб'єкти господарювання, що не мають підтвердженого ланцюга постачання отриманих товарів,  необхідних, з точки зору податківців, матеріальної бази та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, включені до переліку ризикових платників податків, «фігуранти» порушених кримінальних проваджень, у тому числі за ст. 205-1 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців». А отже, податківцями ставиться під сумнів реальність здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) та, відповідно, під питанням включені витрати по податку на прибуток  та  сума ПДВ у  податковому кредиті підприємства. При чому, слід зазначити, що «сумнівними» такі контрагенти можуть стати вже після здійснення господарських операцій, але на податкові ризики Вашого підприємства, це може не впливати, і про персональну податкову відповідальність Вашого ділового партнера мова не йти.  

У короткому вигляді представимо заходи, що, вважаємо, будуть сприяти мінімізації  цього податкового ризику.  

1. Попередня перевірка ділового партнера на ділову та податкову доброчесність (від отримання документів на підтвердження повноважень уповноважених осіб на укладення відповідних правочинів до отримання документів, що підтверджують наявність у нього достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів) .  

2. Юридично «грамотно» оформлений договір та вірно оформлені первинні документи. Тут також доцільно відзначити можливість за згодою сторін доповнити текст договору матеріальною відповідальністю за збитки підприємства, фактично завдані порушення діловим партнером норм податкового законодавства, що призвело або може призвести до нарахування додаткових податкових зобов'язань або втрати податкового кредиту з ПДВ. 

3. Наявність інших документів, що можуть підтвердити реальність операцій з постачання товарів (робіт , послуг) (наприклад, виконавчої  документації). 

3. Господарські операції із платниками єдиного податку. Отримання маркетингових, рекламних,  інформаційних та інших послуг подібного характеру. 

Повертаємось до аналітичної роботи податківців. Тут мова піде про аналіз даних поданих податкових декларацій з податку на прибуток, ПДВ, звітів про фінансові результати    ( в частині, зокрема, адміністративних та інших операційних витрат), податкових розрахунків   4ДФ. Як наслідок у зоні особливої уваги: 

• давно відомі податківцям схеми роботи з фізичними особами-підприємцями, які використовуються з метою оптимізації оподаткування; 

• інші операційні витрати (маркетингові, рекламні та інші витрати) та адміністративні витрати,  розмір яких дорівнює або перевищує собівртість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); 

• інші операційні витрати, що перевищують матеріальні затрати та витрати на оплату праці; 

• значні залишки запасів на складах та невеликий обсяг реалізації протягом тривалого проміжку часу. 

4. Здійснення прибуткової діяльності, що є завідомо ризикованою з податкової точки зору для податкових органів. 

Проаналізуємо дані плану-графіку проведення документальних податкових перевірок ДПС  України на 2024 рік. Так, згідно з відкритими даними, майже половина із всієї кількості запланованих перевірок припадає на підприємства, що працюють у сферах оптової торгівлі (у зоні особливої уваги  торгівлі підакцизними товарами) - 22% від загальної кількості перевірок компаній; у сфері сільського господарства та мисливства - 14.8% від загальної кількості; у роздрібній торгівлі  -  6.9% та задіяні у виобництві харчових продуктів 4,9%. 

І наостанок, незважаючи на велику кількість різного роду податкових ризиків у підприємства, все ж таки акцентуємо увагу,  на тому що податковий ризик - це не «вирок», а, передусім,  зона можливостей для платнка податків довести свою правоту податковому органу як за допомогою профілактичних заходів, так і вирішення податкових спорів у адміністративному чи судовому порядку.  

Марія Золотарьова, керівник практики податкового та митного права, адвокат АО "Вдовичен та партнери"

Джерело @ Ліга:Закон