До ключових ризиків-2025 відзначаються збільшення інтенсивності ведення війни та обсягу пошкодження енергоінфраструктури.

Національний банк України прогнозує зростання української економіки у 2025 році на 4,3% порівняно з 4% за результатами поточного року. Очікування інфляції наступного року знаходяться на рівні 7% проти 10%+ у поточному. Більше того, ключовим завданням для НБУ є дотримання планового рівня інфляції, а не досягнення інших макроекономічних показників. Про це розповів заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук під час дискусії «Що чекає на економіку у 2025 році? Огляд прогнозів від економістів та влади», яку провів Центр економічної стратегії. GMK Center наводить тези виступу.

Що очікує Нацбанк у 2025 році?

Близько місяця тому Національний банк України покращив прогноз зростання ВВП на наступний рік з 4,1% до 4,3%. Цей сценарій залишається актуальним, попри результати американських виборів і додаткову невизначеність, пов’язану з ними. У 2026 році Нацбанк очікує економічне зростання на 4,6%.

Стримуватиме економічне зростання нестача робочої сили, безпекові ризики, міграційні процеси та повільна нормалізація економічних умов. Три ключові ризики прогнозу-2025 НБУ (з сильним впливом та ймовірністю 25-50%): більш тривалий термін та інтенсивність війни, більші бюджетні потреби та більший дефіцит електроенергії через збільшення пошкоджень енергоінфраструктури.

Ключовий прогнозний показник для НБУ – це показник інфляції. Наприкінці жовтня Нацбанк погіршив прогноз інфляції на 2024 рік з 8,5% до 9,7%. Ймовірно, що інфляція за підсумками цього року все ж перевищить 10% (за підсумками жовтня-2024 інфляція у річному обчисленні вже досягла 9,7%), але вже наступного року ми очікуємо її уповільнення приблизно до 7% і зниження інфляції до цільового показника у 5% у 2026-му.

Прогноз інфляції є функцією від декількох основних факторів. По-перше, це екзогенні (зовнішні) чинники. Підвищення інфляції наприкінці цього року було неочікуваним для всіх. Більшість факторів, які зумовили пришвидшення інфляції є тимчасовими, зокрема пов’язаними з меншим врожаєм і подорожчанням продуктів. Серед інших причин зростання цін – проблеми в енергетиці та підвищення зарплат. Якщо говорити про тиск на інфляцію через зростання бюджетних витрат, то вплив програми «Зимова єПідтримка» (1000 грн на різноманітні витрати) на загальний сукупний попит є досить незначним.

Водночас, якщо ми говоримо про середньострокову перспективу, то тут набагато важливішою є націленість Національного банку на формування відповідних монетарних умов для того, щоб привести інфляцію до цільового рівня. Коли ми публікуємо свій прогноз, то ми в нього закладаємо відповідні монетарні умови, відсоткову ставку і обмінний курс. Прогноз процентної ставки ми публікуємо, обмінний курс – ні, але ці параметри мають бути узгоджені з нашими інфляційними прогнозами. Якщо ж ситуація буде відрізнятися від бажаного розвитку подій, то ми будемо відповідним чином коригувати значення цих параметрів.

Валютна політика НБУ

Нацбанк постійно оцінює ситуацію в економіці і знімає валютні обмеження, як тільки для цього наступають відповідні макроекономічні передумови. Якщо ж говорити про валютно-курсову політику НБУ у наступному році, то можу сказати, чого ми точно не будемо робити. А саме –  використовувати обмінний курс, закладений в держбюджет (зростання середньорічного курсу з 40,8 до 45 грн/дол.), у якості орієнтира нашої політики. Ми цього не робили щонайменше з 2014-2015 рр. Обмінний курс в бюджеті – це технічний показник, що необхідний для перерахунку різних показників в доларах чи іншій валюті у гривневий еквівалент.

Наші дії на валютному ринку є окремим елементом нашого загального інструментарію, який ми використовуємо для того, щоб досягати наших цілей з цінової та фінансової стабільності, а також для забезпечення стійкості валютного ринку і щоб динаміка обмінного курсу не підважувала досягнення наших монетарних цілей в середньостроковій перспективі. Також НБУ бачить актуальним завданням в середньостроковій перспективі посилення ролі обмінного курсу, як «поглинача» шоків для зміцнення адаптивності економіки.

Я не погоджуюсь з тезою, що ми маємо девальвувати гривню, щоб мінімізувати негативний вплив величезних зовнішніх дисбалансів. У нас є величезний дефіцит поточного рахунку, який визначається специфікою функціонування нашої економіки в умовах війни. Водночас дефіцит поступово закривається надходженням міжнародної фінансової допомоги. Тому девальвація – це дивний і неправильний шлях, особливо враховуючи те, що на кінець поточного року ми очікуємо резерви на рівні понад $43 млрд.

Підтримка партнерів

Питання того, як буде розвиватися економіка України в післявоєнний час потрібно розглядати вже зараз. Дійсно, якщо подивитися на міжнародний досвід, дуже часто країни після війни впадали в тривалу рецесію і дуже часто це було пов’язано з фіскальною консолідацією, яку вони мусили проводити. Ці країни повинні були докладати великих зусиль, щоб зменшити рівень держборгу, який вони акумулювали до війни. І дійсно існують побоювання, що Україна також може піти цим шляхом після закінчення війни внаслідок суттєвого скорочення фіскального імпульсу, який зараз підтримує нашу економіку.

Водночас, коли ми аналізували такий довгостроковий сценарій економічного розвитку України, то насамперед виходили з припущення, що наша країна продовжить інтегруватися в європейську економіку. Це важливий фактор, який надаватиме поштовх для економічного відновлення. Друге припущення – це те, що міжнародні партнери будуть продовжувати підтримувати Україну,  значною мірою за рахунок заморожених російських активів та інших джерел. Ми більш оптимістично налаштовані і вважаємо, що український сценарій післявоєнного розвитку суттєво відрізнятиметься від негативних прикладів інших країн.

Джерело @ GMK center