Закон «Про адміністративну процедуру» ввів нові вимоги до роботи органів державної влади та місцевого самоврядування:

• не може бути ухвалене негативне рішення щодо особи без її права на участь;

• орієнтування органу на позитивний для особи результат, навіть якщо розгляд справи потребує більше часу;

• прийняття максимально збалансованих рішень публічною адміністрацією, враховуючи інтереси окремих громадян, приватних та публічних осіб, залучаючи їх до адміністративного провадження.

Закон «Про адміністративну процедуру» (Закон) набув чинності ще наприкінці 2023 року, маючи на меті запровадити умови для реалізації принципу належного адміністрування в Україні. Незважаючи на пряму дію більшості норм Закону, протягом 2024 року впроваджувалися законодавчі зміни до спеціального законодавства для визначення чітких правил застосування Закону поряд з чинними правилами розгляду публічно-правових питань. Так, законами № 3993-IX від 8 жовтня 2024 року та № 4017-IX від 10 жовтня 2024 року потрібні для виконання вимог Закону зміни були внесені до Земельного кодексу України та до всіх законів у сфері містобудування. Тож можемо проаналізувати, як деякі з перелічених у Законі принципів та правил вплинуть на відносини у сфері будівництва чи земельних відносин.

Закон регулює відносини держави та місцевого самоврядування з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення справ, що стосуються публічно-правових відносин: забезпечення реалізації/захисту права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків. Отже, у частині практики нерухомості та будівництва Закон поширюється на всі без винятку дозвільні процедури у сфері будівництва та землеустрою, а також на передбачені у цих сферах відносини сертифікації та ліцензування. З огляду на цю особливо широку сферу застосування Закону його важливість важко переоцінити.

Як процедурний акт, Закон визначає, як повинні розглядатися заяви і прийматися адміністративні акти. Він не замінює матеріальні законодавчі акти у сфері публічно-правових відносин, які визначають, що може вимагати чи повинна вчинити особа та що може чи повинен вчинити суб'єкт владних повноважень? Для з'ясування останнього користуємося законами про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, про адміністративні послуги, про ліцензування, спеціальними законами у сфері земельних відносин та регулювання містобудівної та архітектурної діяльності.

З введенням в дію Закону та згаданих законів про внесення змін система законодавства працює таким чином. Закон є загальним актом, який визначає основні принципи та спільні процедурні правила для всіх сфер публічного адміністрування. У спеціальних законах у частині адміністративних процедур можуть залишатися лише обґрунтовані винятки з таких правил.

Більше того, у випадку наявності прогалини у законодавстві буде працювати передбачена Законом універсальна процедура для вирішення будь-яких адміністративних справ. Державні органи чи місцеве самоврядування не можуть відмовляти чи затягувати із розглядом віднесених до їх повноважень питань з огляду на відсутність передбаченої спеціальним законодавством процедури.

Закріплені Законом принципи та їх дія у сфері земельних та будівельних відносин

Принцип офіційності (ст.16 Закону) спрямований на зменшення бюрократичних вимог. Адміністративний орган повинен бути активним у провадженні, самостійно збирати необхідні докази (відомості, інформацію) та не має права вимагати від особи документи, які вже є в наявності адміністративного органу або інших державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ чи організацій.

На прикладі процедури отримання містобудівних умов, презюмуючи, що комунальне підприємство місцевої ради чи сам орган містобудування та архітектури володіє топографо-геодезичними планами необхідного масштабу, орган містобудування та архітектури не матиме права відмовити у видачі містобудівних умов з підстав недодання викопіювання до заяви.

Право бути вислуханим при загрозі негативного рішення (ст. 17 Закону): Закон надає можливість особі подавати пояснення, документи, інформацію або інші докази, уточнювати відомості у разі загрози прийняття негативного рішення.

У випадку з тими ж містобудівними умовами орган містобудування та архітектури може відмовити у їх наданні тільки надавши особі право взяти участь у адміністративному провадженні, яке стосується її питання. Погодьтеся, докорінна зміна процесу, яка надає реальну можливість забезпечити позитивний для заявника результат.

Залучення зацікавлених осіб для прийняття збалансованих рішень (ст.ст. 27, 47, 49, 59 Закону): Закон визначає обов'язок адміністративного органу залучити зацікавлених осіб для прийняття збалансованих рішень.

У процесі відведення земельних ділянок рішення уповноваженого органу часто може вплинути на права третіх осіб, щонайменше суміжних землекористувачів. Якщо при розгляді заяви уповноважений орган виявить такий інтерес, він буде зобов'язаний залучити таку третю особу до провадження. Таким чином, потенційно конфліктні ситуації будуть враховані та вирішені до прийняття рішення, яке могло б порушити права третіх осіб.

Обов'язкове обґрунтування негативного рішення (Ст. 8 Закону): У разі відмови у задоволенні заяви або прийняття іншого несприятливого рішення для особи, адміністративний орган зобов'язаний пояснити причини відмови чи обтяження та порядок оскарження такого рішення. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: фактичні обставини справи; зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки органу; детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом; та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Тепер заявнику буде значно легше апелювати до необґрунтованості негативних для особи рішень адміністративного органу. Цей принцип повинен унеможливити формальні чи, тим більше, багаторазові відмови за одним і тим же зверненням.

Іншими принципами і правилами Закону, на які юристу варто звертати увагу при консультуванні у сфері земельного чи будівельного права, є:

• доступ до матеріалів адміністративної справи (ст. 12 і ст. 28 Закону);

• врегулювання процедури відкликання або визнання недійсними рішень самим публічним органом та захист набутого права (Розділ VII Закону) :

• неупередженість адміністративного органу та механізми відводу та самовідводу (ст.ст. 9, 23 і 24 Закону);

• механізми примусового виконання адміністративних рішень (Розділ VII Закону).

Оскільки земельне та будівельне законодавство тільки нещодавно було доповнене колізійними та процедурними нормами для забезпечення дії Закону, практика його застосування у відповідних сферах ще формується. У деяких випадках мова йде про зміни правил гри, тож ми очікуємо на суттєві коригування правозастосовної діяльності державними органами та місцевим самоврядуванням. А також на більш активне застосування норм Закону юристами при захисті інтересів клієнтів.

Михайло Сорока, радник практики «Нерухомість та будівництво», міжнародна юридична фірма CMS

Джерело @ Liga.Zakon