Закарпатці – люди особливі і цим пишаються. Тут своя культура, своя кухня і мова, яку не розуміють в інших куточках України Про один з аспектів цієї культури пише zakarpatpost.net з посиланням на відповідний матеріал закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

На своїй автентичній говірці люблять наші земляки і поматюкатися. Хоча є цілком цензурні лайки, як-от: «Качка би тя копнула», «Мачка би тя копнула», «Фрас тя знає», «Роздеру тя гигамана», «Розорвутя ги жабу», «Ставись ми в гиртанках скоминов»…

Але є й із побажанням лих, тобто такі, що мають характер прокльонів. Зокрема: «Гута би тя трафила», «Фрас би тя побив», «Грум би тя вдарив», «Нєвоя би тя взяла», «Чорт би тя взяв», «Заклявбисся», «Пропалабись», «Бокорвань би тя на язик всадив», «Корела би тя забрала», «Гомбиця би тя вбила», «Гигало би тобов».

Люблять закарпатці лаятися також, згадуючи Бога. «Бога ти милого», «Бога ти материного», «Іштена ти небесного», «Сятилабисся», «Буг би тя побив», – кажуть наші земляки в пориві гніву.

Коли старі люди зневажливо говорять про інших, надають словам яскравого місцевого забарвлення і особливих емоцій. Звучить це доволі кумедно. Наприклад, діди називають дружин босорканями, бабішкерами, а вони, у свою чергу, іменують своїх чоловіків чортами, перунами, старими хренами.

Про впертих дівчат, які йдуть напролом до мети кажуть, що вони кози. Так само можуть назвати подруг молодиці, коли хочуть інших принизити, а себе показати з позитивного боку.

А от скотиною можуть назвати і домашню худобу, і погану людину.

Існує на Закарпатті й ряд різних примовок, так званий, місцевий лайливий фольклор: «Так би сь пушов, ги в яри лед», «Закрий рило, аби не вило», «Іди пуд три вітри», «Ти, марго єнна», «Ти, гад строкатий», «Страть ся, гаде строкатий», «Такийись дурний, як талпа ґумова», «Дурнась, як папуча»…

Окремої уваги заслуговують і прислів’я. Усі вони взяті з життя і є справжнім джерелом народної мудрості. Скажімо, про п’яниць тут кажуть: «П’є, гі дуга (райдуга)», «П’є паленку, як райдуга воду», про нещирих людей: «На язиці — мед, а в сирцю — лед», про брехунів: «Пес бреше, а вітер несе», «Лем раз мож козу погнати на лед», про брудних: «Такий ись замащений, як комин», про тупих: «Голова в нього для того, оби лем шапку носити».

Загалом Закапаття дуже багате на подібні перли і кожен із них вартий окремої уваги.