Внутрішній «робочий» ринок нашої країни в 2024 році загалом збереже динаміку минулих років, всупереч намірам ключових підприємств і структур щодо значного скорочення персоналу, і тому слід підготуватися до «покращень» у рамках нового «Трудового кодексу».

Щоб продовжувати бізнес в будь-яких умовах, роботодавці переводять працівників на віддалені форми роботи: дистанційну або надомну. Різницю між цими формами пояснили у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно статті 601КЗпП, надомна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях. Робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем.

Відповідно до ст. 60-1 КЗпП надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.